“Сидів і довго думав над собою…”
Сидів і довго думав над собою
Блакитний вечір вдома навесні,
Тим часом як спливалися водою
Його зоря на темному веслі.
Я не скажу, що я – оце той вечір
В блакитнім одязі на зорях при воді…
Важкий вогонь мої закутав плечі,
Закутав так, що вже не рад собі…
Як ти летіла! як ти довго билась!
Мала з малих, крилечко із крил,
Сама собі сама собою снилась
До переджнив’я, груш і до могил.
Не треба вже нічого говорити.
Твої уста цвітуть в устах моїх.
І не зроню я слова, як з молитви,
До тих любовей, де любов – ще гріх!
1976
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Довго-довго давнє літо давніло…” Довго-довго давнє літо давніло, Де не йшло – стояла синя мла. Мамалижна хмара на Молдавію Ще одну рябеньку повела. Їм […]...
- “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила…” Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила. Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепер я в тебе […]...
- “Сама собою річка ця тече…” Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені […]...
- “У цій країні довго не живуть…” У цій країні довго не живуть. По смерті довго-довго, за життя недовго… Так ти казав про власну хресну путь Напередодні […]...
- ЩЕ ДОВГО БУДЕ ТАК Ще довго буде так. Злодії та бандити Дніпро ділитимуть, допоки із води Не вийде той, що йде піймати, засудити, Спалити […]...
- “Довго гризли…” Високодостойному Левку Лук’яненку – на роздум Довго гризли… Таки прогризли. Влізли в корінь, мов хробаки. І регочуть на нашій тризні, […]...
- І. “Довго спали вітри у ярах на припоні…” Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой? А. Блок Довго спали вітри у ярах на […]...
- Що беремо з собою На побачення букет руж або квитки на яку-небудь прем’єру; в дорогу – задавлені хвороби чи бестселер з револьвером на обкладинці; […]...
- “Ви довго боком, оком Бог водив…” Ви довго боком, оком Бог водив. Око В Око. Високо Гюго косив… І Сиваша висі Он Бог обно- вив, Бо […]...
- НОСТАЛЬГІЯ (поема, 1995)”Чому так важко бути нам собою…” Ми ще ніколи не були собою. Максим Рильський I Чому так важко бути нам собою, Коли нема для духу заборон, […]...
- “Мы живем, под собою не чуя страны…” Мы живем, под собою не чуя страны, Наши речи за десять шагов не слышны, А где хватит на полразговорца, Там […]...
- “Спинюся я і довго буду слухать…” Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй. Ще над Дніпром клубочиться задуха, і пахне степом […]...
- “як довго ці дні переходять межу за межею…” як довго ці дні переходять межу за межею, і сліду не видно, і видива окрай душі. за літери глею хіба […]...
- Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш? Чом замість себе до вбогої хати […]...
- “Я думав – сам іду. Дорога…” Я думав – сам іду. Дорога, І витребеньочка-ріка, Та дика яблуня-обнога, Та ще сорока з Меджибога, Що у колгоспі “Перемога” […]...
- “Чистий можеш буть собою…” Чистий можеш буть собою, То нащо тобі броня І шолом над головою? Не потрібна і війна. Непорочність – ось тобі […]...
- “Сидів я над річкою…” Сидів я над річкою Да й дивився в воду; Чому радощей ніколи Я не бачив зроду? Думав, гадав: за що […]...
- “І довго шукав я живущої води…” І довго шукав я живущої води, Аж повісила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі, А як зугарний дійти, […]...
- “Поводимо гусочку по воді…” Поводимо гусей по воді Недалечко, Та у неї ж очечка голубі Ще й крилечко! Не впірнай нам, гусочко, бо тоді […]...
- ПОЕТИКА склалася першого дня сама по собі не треба було аркану для порівнянь повернувся Богом даний Сенс Свята Тотожність Слова Буття […]...
- “Не раз, бувало, думав я про смерть…” Не раз, бувало думав я про смерть, Не про страшне і непідкупне жниво, І не про те, як мовиться правдиво, […]...
- “Я мало їв, багато думав…” Я мало їв, багато думав, Ти жирував і мало думав. А в результаті – як же так? – Розумний ти, […]...
- “Я йшов за труною товариша й думав…” Я йшов за труною товариша й думав: щастить – таки людям, задер ноги, i нiякого тобi клопоту, востаннє блиснув голими […]...
- “Ви, що, не знаючи мети…” Ви, що, не знаючи мети, Спиняли стомлені здорового, Лежіть собі – до неба йти Ще довго. І ви, що до […]...
- РОЗМОВА 3 САМИМ СОБОЮ Якщо мої зуби, пророками вибиті, становлять фундамент для дачі дантисту, якщо я до себе нашіптую, нібито удруге з’явлюсь поколінь через […]...
- СОН Вночі, під ранок, у гнізді У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані. На срібне мамине перо, […]...
- СІТЬ Я надто довго був самим собою. Не через якісь сумніви, а через те, що все на світі має бути самим […]...
- Синя Птиця То казка довго кажеться… А правда собі тихенько ходить між казок… На березі палили ми багаття із віниччя торішнього… Текла […]...
- ШУЛІКА – …шуліка – птаха кровожерна, ЇЇ камінням проганяй із двору,- Мені батьки в дитинстві говорили. А я, подумавши, гадав – […]...
- НОВОБРАНЕЦЬ Такі чужі ці низькі, синяві гори. Когорта прийшла в село на спочинок. Поховались біляві полохливі дівчата. Нависає гілля могутніх дубів. […]...
- ЖІНКА, ЩО ЙДЕ З ПОБАЧЕННЯ Жінка, що йде з побачення, Схожа на дорогу – Боїться сама від себе втекти І сама себе наздогнати. Жінка, що […]...
- ОСІННІЙ ШУМ Плюскоти річки і шелести гаю Тонуть прозоро в замислений вечір, Де чисто і ясно, неначе в нетечі, Горючі осінні ліси […]...
- ДВА ВОЛОДЬКИ (Уривок) …Вісім весен і зим, Вісім осен і літ, то тривога, то гніт, люті чорної дим налітали круками на мене, рвали […]...
- “2. хай покриє…” хай покриє присмерком бо я щоб вітер захистив уста вечірнім холодом бо я сама росту крізь вечір на бажанні тіла...
- “13. заникає…” заникає у моїх глибинах я сама мутніє в водах снів бо я росту крізь вечір він кінчається з жаданням мого […]...
- ІЛЕМ Сонце низько, вечір близько – Куда я зайду? Де я, в кого “Добрий вечір”, Привіт де найду, Є хатина при […]...
- В СТЕПУ Високий рівний степ. Зелений ряд могил І мрійна далечінь, що млою синіх крил Чарує і зове до еллінських колоній. Ген-ген […]...
- “Я далеко відплив, не шукайте віднині довкола…” Я далеко відплив, не шукайте віднині довкола, Друзі милі й недремні мої сторожі. Повідвеслив собі на минулі туманні атоли, А […]...
- СУБОТА ах який колосальний вечір море горілки море пива а тоді борюкання за кулісами раю за гратами кухні поміж плюшевих штор […]...
- “Як луна загубленого раю…” Як луна загубленого раю – На дзвіниці відгукнувся дзвін, І зірвалась біла-біла зграя, Зграя білих-білих голубів. Вечір вдарив червінню по […]...