Тебе вже немає між нами, Пабльо, в ці дні, після цього, як моє життя розлетілося, мов скринька з помідорами на […]

“Я не знала скарбів, захованих у моїм тілі. Кожного дня даю тобі цілу себе! Та тепер я – порожнеча : […]

Неначе вітер у волоссі, в моїх устах твоє ім’я. Прозорою водою повіки на очах. Душа, як сонце у воді, в […]

На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій […]

Підпертий книжкою мого єдиного друга, Жана-Ніколя-Артюра, я дивився на цвинтар моря з нагробками хвиль на ньому, на заході, на перлямутровім […]

Музика кипить на радіо, як суп на кухні, за вікном, на вулиці, люди з’являються й зникають, як думки в мозку, […]

О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, я зберігаю досі, після стількох років, і любуюся ним тільки потайки, […]

Де ти? Хто розв’язав шнур простору, вузлом якого ти була? Не можу я, не можу протверезіти від обезсилюючого алькоголю логіки, […]

Неділя пополудні, я на літаку, чекаю, щоб вилетіти з Чікаго О’Гер, мій мозок повний думок про Френка О’Геру та запаху […]

Я натрапляю на білі картки кладовищ серед зотлілого паперу літа, серед задухи пилу, що, як випари пустелі чи піску, осідає […]

На поверхні хортиць, запалі, як щоки, виходять ті, що залишилися з запорожців, одягнені в модерні шаровари піжам і з мовою, […]

Я мусітиму розсунути стільки квітів, важких, як стегна і жіночі груди, щоб тебе знайти, ти стоятимеш обвішана гірляндами свого тіла, […]

Твій рот кривиться від соку троянд, які ти пожерла, і який капає з одного з його кутків, пелюстки прилипли до […]

(чи буде вона ще колись доброю?) Вона вішає слухавку і накопичує стоси велетенських телефонів між нами, немов творить провалля, вона […]

Рана має ім’я, право на здобування щастя, прибуває на поверхню тіла, займає собі місце, розв’язує важкі клунки, засідає до вечері, […]