самітний гітарист під пласким небом, який плаче звуками, круглими, як сльози, людина в юрбі, серед поту і жовтих звуків, двоє […]

Простягає ніч руку до дня лямпи. Меркне сумління, як світло. Злоба виходить із душ, немов сичання із рота. Кати настроюють […]

Посилають мене їсти у чорний ресторан, де кельнери, збиті з дерева, позичають стільцям свої кості, де алюмінієві черпаки схлипувань шукають […]

Стоїть в місті Чорнобилі саркофаг (домовина) України, подарунок її старшої сестри Росії (тількищо вибила Україну по обличчі, тому така червона […]

Болить голова, як книжка лежить на столі, як дерево стола тримає на собі цю книжку, як очі дивляться з одної […]

Вертаючись пізно вночі до готелю, заляпаний від голови до ніг пітьмою, майже випускаю надвір білого кота, що струмком молока хоче […]

я не поет, бо мої слова грубі, як поліна, і не мистець, бо мадонни німі до мене, як чужі фотографії, […]

Фіялки теж мають життя, ім’я для пашпорту, наповненого проваллям, шлунки, що травлять те, що лишається з душ, кишки, форму яких […]

моя любов банальна, як смак банана в роті, та я мушу цілувати холодні уста моєї дівчини, доторкатись пальцями її шкіри, […]

Не знаю, що це за ріка, яка несе мене, як поїзд, далеко від усього, яка поставила мур руху між мною […]

Простягни мені свої руки, кохання, крізь речовину сходів і схили в поруччях, щоб я не чув, як скрегоче полива й […]

Спокій присмерком осідав у моїм тілі, мій біль був, мов величезне ліжко, десь глибоко в мені, застелене нарешті, я згинався […]

Надворі пітьма хрумкала в зубах квітів і заплакані дівчата під моїм бальконом простягали свої почуття до мене, мов тремтячі руки, […]

Сьогодні, як гора чорна моя душа! Немов зі сну, не досягає твоїх вух мій голос! Лежу у тісній домовині, збитій […]

Де ти? Простоволосий вітер шука тебе по вулицях, в білих тунелях людських лиць, між водоростями дерев. Ущухло небо. Сонце зіслабло, […]