ШЕВЧЕНКО (Заклекотало десь у горлі…)

Related posts:

1. “Глузуйте, кпіть над рідною землею…” Глузуйте, кпіть над рідною землею, Вкривайте склом і терном нашу путь, Вбивайте нас байдужістю своєю, – Презирством діти вас уб’ють. […]...
2. ПРАВДА Мене навчала мати ще колись: Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два […]...
3. “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
4. ДЕСЬ ДАВНО, МОВ СНИТЬСЯ Десь давно, мов сниться, сміялися очі, І сміх мені грав на рожевих устах, Чужі мені були пригноблені ночі, Зажура і […]...
5. ЦВІРКУН Упали в сиве жито увечері цвіркуни і заходилися хором тягати смички вони… І так уже ж грають, кляті, немов не […]...
6. “Десь згасла зірка. Десь погасла доля…” Десь згасла зірка. Десь погасла доля. Десь синя хвиля хвилю доганя… А десь прадавній хрест сіріє в полі І хтось […]...
7. “Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...
8. ШЕВЧЕНКО Люблю Отчизну я, но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І […]...
9. ІЗ “ПОЛИНУ” Тут ті ж невільники злиденні, Тут та ж сліпа і рабська кров, А там ім’я посмертне “Ленін” Вже обертається в […]...
10. “І наче десь мила іде, озивається…” І наче десь мила іде, озивається (і знов я заплющую очі свої…). І шелест від плаття все більше наближаєтсья, і […]...
11. ХАТКА ІЗ ГРАНАТА Я потім вам скажу – усе, що треба, А зараз – уст, я хочу Ваших уст! Я буду делікатним. – […]...
12. “Десь-не-десь, в якомусь царстві…” Десь-не-десь, в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й перестали, бур’яном позаростали повмирали дзвонарі, залишились комарі. Комарі на […]...
13. “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
14. ШЕВЧЕНКО (Сонет) Це – буремно випнуте вітрило, Що човна нестримано жене. Це – велике серце вогняне, Що над степом сонцем засвітило. Стомогутньо […]...
15. “Пустун – березневий вітер…” Пустун – березневий вітер завіває поли плащів молодицям і оголює гарні коліна, заставляє їх ніяковіти перед стрічними чоловіками. Хмелить молодечі […]...
16. ПОКЛІН ТОБІ Поклін тобі, закований мій краю, Тверда колиско велетнів-рабів! Дивлюсь на тебе й серцем завмираю, Із груди рветься розпучливий спів. А […]...
17. 23. МИГОТЛИВИЙ ВОГНИК Мушу ломити тіло своє для Тебе, щоб перевтілитись в душу. Мушу ломити кров свою з Тобою, щоби проглянути по той […]...
18. “Марную день на пошуки незримої…” Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. Шалене слово загнуздавши римою, влітаю в ніч. Слова мене п’янять. […]...
19. ШЕВЧЕНКО Де сон, де син, де тисячі синів Сплять тисячними снами й переснами – Не спить один там Сон з усіх […]...
20. ШЕВЧЕНКО Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше […]...
21. ШЕВЧЕНКО В ВІННІПЕЗІ А. Драгоманові Чоло – як сонце! З-під навислих брів Зорить поет на простір Манітоби, На злет ланів, на вуличні оздоби, […]...
22. ШЕВЧЕНКО я зашкодив сатані і тепер діла пропащі із кумедних валунів обізвався дикий пращур перестріне на валу і гаркаво засміється гляньте […]...
23. НА СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКО Не предавайтесь особой унылости: Случай предвиденный, чуть не желательный. Так погибает по божией милости Русской земли человек замечательный С давнего […]...
24. ШЕВЧЕНКО Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це ж лиш рупор мас, І вже […]...
25. ШЕВЧЕНКО Крізь хмару – хмара, крізь зорю – зоря, Крізь долю – доля, через сутність – сутнє. Отак крізь мужню музу […]...
26. “Десь високо блакиттю заливається…” Десь високо блакиттю заливається, Десь високо блакиттю захлинається – Кру-кру-кру, кру-кру-кру… Не кажи: “журавлі вибираються”, А скажи: “це веселики з […]...
27. “І знову десь на обріях помалу…” І знову десь на обріях помалу Розгойдує незримі хтось кадила І синявою стеле, як бувало… І знову моя Осінь десь […]...
28. СТОЯВ ШЕВЧЕНКО НАД НЕВОЮ Мела зима над Петербургом. З Адміралтейського шпиля Зривалась буря, і земля Гула, як дзвін… З постійним другом, З своєю думою-журбою, […]...
29. ВЕЧІРНІЙ РОЗДУМ Останній промінь посковзнувсь по водах І згас. Пірнуло в Тихий океан Велике сонце – наче Магеланів Червонохресний, давній корабель. І […]...
30. “…звільна плавно від волосся…” …звільна плавно від волосся починається плече потім крісло потім босі ноги в кріслі потім ще… потім я – живий і […]...
31. Т. Г. ШЕВЧЕНКО ПЕРЕД ПАМ’ЯТНИКОМ МИКОЛІ І Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен, синіє грань води, що імені збулась, і зерна вільхові із білої полови насіялись […]...
32. ЧУЄШ, ДЕСЬ ІРЖЕ ЛОШАТКО? Я не знаю, що це сталося зі мною, чую жалібне іржання за стіною, із туману, з-за світання, з-над смеркання зве […]...
33. ЖИВА ВАТРА Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари […]...
34. “Весна зіткала вчора гобелен…” Весна зіткала вчора гобелен у лузі – з трав, із квітів, з верболозів. Зіткала вітер і зіткала клен, грози зіткала […]...
35. ВОГОНЬ-ДЕРЕВО Мандарини надумав зрубати сухе вогонь-дерево навпроти пагоди, але потім задумався і зробив із нього пам’ятник. Написано: “Вогонь-дерево дало свою кров […]...
36. Вже годi проклинати рабську кров Вже годi проклинати рабську кров, Яка була столiттями набута! Навiщо ти тодi в цей свiт прийшов? Що ти зробив, щоби […]...
37. “Десь дощ іде…” Десь дощ іде – Не мовкнуть голоси зозуль. Чи хлопчик я? Так хочу дохопитися рукою до гнізда, Де блискавка лежить, […]...
38. ВОГНИЩЕ РОДИННЕ На світі білому єдине, як і дніпрова течія, домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім’я. Ми відтоді початки лічим, як […]...
39. ПОВОРОТ Вернувся я, де вільхи й риби, де м’ята, іви, де квітчасті стіни; і знов цілую чорні скиби, припавши перед сонцем […]...
40. ДЕСЬ ПІШОВ ДОЩ Десь а можливо й тут пішов такий дощ дощ пішов такий що стало нікому й нікуди витягати допіру втонулого від […]...