БОГДАНА СТРІЧАЮТЬ
– “Ти Богом посланий, Богдане,
Розбить кайдани лихоліть.
Ніколи край не перестане
За тебе Господа молить…”
– “Ти – Визволитель України
Із довголітньої біди!
З тобою всюди ми полинем,-
Лише скажи, лише веди!..”
– “З Тобою йде, як наречена,
Вікторія у боротьбі!
Стокротная, неізреченна,
Віквічна гльорія Тобі!”
Як море те, народні лави,
Всі “слави” – у одну злились,
І дзвонами золотоглаві
Позахлиналися – зайшлись.
Жар-малинові ясно-злоті,
Цвітуть прапори й корогви…
Святі правиці із кіотів
Благословляють, як живі…
Грядеш до Софії Святої
На білоснігому коні,
А за тобою – твої вої,
Орлята славної борні.
Квітками шлях тобі – дівчата,-
Квітки, вінки – куди не кинь –
І, щоб на них не наступати,
Іде, танцюючи, твій кінь.
Грядеш – і ллється в душу сила
Із тисяч душ, із тисяч віч…
Які непереможні крила
З твоїх розкинулися пліч!
У голові твоїй заблисли,
Все хмарне звіявши, як дим,
Такі великогорді мислі,
Що сам ти не повірив їм!
Вже не Москва і не Варшава,
Не за козаччину вже бій,
А Українськая Держава
В уяві блиснула твоїй!
. . . . . . . . . . . . . . . . .
Гуде-клекоче пишне свято…
День заяснів, заголубів…
Над градом – соняшнеє злато
І білі зграї голубів.
Прага, 1927
(2 votes, average: 5,00 out of 5)