Був довго Йван у сні неначе, І серце стомлене козаче То відпускав, то тиснув жах, Що жить йому лишилось мало… […]

Кто при звездах и при луне Так поздно скачет на коне? О. Пушкін У сяйві зоряних огнів Кого це кінь […]

Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі […]

О. Ковіньці Кожний раз я її в ресторані зустрічаю на горе, на жах… В неї очі підведені, п’яні і кармін […]

Гарматні жерла з-за валів На хвилі дивляться суворо… То Мати-Січ… Музика й співи Між куренів, як і учора. В жагучім […]

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у […]

І. Дніпровському Кінь око скажене криваво примружив, – ударом трамваю хребет перебило… Трамвай – на хвилину… і знову за діло […]

Туман у серці і кругом, Як дим мутний на полі бою… Стоїть Палій перед Петром. Горять докором і журбою Семена […]

Туди, де в синім неба морі немов тремтить Чумацький Шлях, я понесу тебе над зорі в моїх закоханих піснях. Любові […]

Ну чому ті хвилини кохання я не можу забути ніяк!? Десь далеко у білім убранні моя люба, тепер не моя. […]

(уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, чи гул моторів з висоти у шумі теплому акацій, – завжди, завжди між нами […]

Коли потяг у даль загуркоче, пригадаються знову мені дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок […]

Мазепа дума, як на крицю Знайти ще дужчу силу – гнів… Щоб будувать свою столицю, Петро все просить козаків. Вони […]

Цей спів – за кров, що у долину Плила, подібно до ріки, Коли столицю України Обороняли сердюки. З них кожний […]

Айстри задумані, квіти останнії, осені пізньої сльози багрянії… Сумно шепочеться вітер над вами, і обмиває вас небо дощами. Ви як […]