Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Зорало душу примхами життя…”

Зорало душу примхами життя
І, наче боронами, зволочило.
Парує пар займисто, міцнокрило,
Готовий вийти з темного буття.

Засій і жди небесного пиття,
Щоб зерно в серце корінці пустило.
Багатострільно заруниться било –
І колос викинуть рясні звиття.

Що ж вийде з того? Пишна паляниця?
Черствінь закальця? Диво проясниться,
Коли поставлять на столи томи.

І ти, сівачу, поборовши змори,
На суд появишся перед людьми,
Що пишуть присуд, вірний і суворий.

1982

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

“Зорало душу примхами життя…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)