Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Як я полем іду, гнеться колос до ніг…”

Як я полем іду, гнеться колос до ніг.
З ним сумною душею я шепіт веду;
Чує колос усе в зачарованім сні –
Гнеться колос до ніг, як я полем іду.

Як я лугом іду, в’ються трави навкруг,
Обсипають із себе росу молоду;
Нарікають квітки, знемагається луг,
В’ються трави навкруг, як я лугом іду.

Як я лісом іду, горді думи сную,
Оглядаючи дуби в кучерявім ряду;
Наче вдома, продовжую пісню свою, –
Горді думи сную, як я лісом іду.

Як я в хату ввійду, горе душу гнітить,
Блідий сум напливає – приносить нуду;
В запліснілім кутку тінь кістьми стукотить –
Горе душу гнітить, як я в хату ввійду.

1942

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Як я полем іду, гнеться колос до ніг…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)