Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не з кости білої слонів…”

Не з кости білої слонів,
Не з криці, кованої зрання, –
Край вод і хмар собі я звів
Яснодеревний дім тривання.

Рахманний, мудрий Аполлон
І полум’яний Дионісій
Мій труд відвідують, як трон,
В обладі виміряних візій.

Щодня в напрузі горовій
Шумлять прилюбно евкаліпти,
Колібрі з квітів п’ють напій, –
Що свій віддав би мед і хліби ти.

Щоночі синява могуть
І монтерейський щедрий місяць
Потопи сяйва з неба ллють,
Мов кіновар – картинописець.

Немає тут ні пір, ні ер.
Така предвічна, гойна звичність!
Я ще живу чи вже помер?
Сучасність… Вічність…

1956

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Не з кости білої слонів…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)