“Надхненний жрець в одежі білотканій…”

Related posts:

1. “Цвітом терну – твоя обмара…” Цвітом терну – твоя обмара, О розпуття жарких вітрів! Добрий промінь яркого Яра, Не спахаючи, спопелів. Над степами нерозбуялий І […]...
2. “Чоло біле при чорній одежі…” Чоло біле при чорній одежі, Як при хмарі вечірня зірниця. В ока світло паде так на лиця, Як від місяця […]...
3. ОСІНЬ В біблійних теренах полян Заплутались іржаві ниті, – Сивина ранньої блакиті І багреці жовтневих ран. Збирайтесь, сміливі ловці! Годуйте пси, […]...
4. ДАЛІ! Далі, о далі звідусіль! Махом останніх зусиль Рвати кайдани гнилої моралі, І далі!.. І далі!.. І далі!.. В край, де […]...
5. ПРИ ОКОПАХ При окопах – в сірий день осінній, Де ще ранком стояли солдати, Впав від кулі отаман курінний, Впав сердега при […]...
6. ДО ІСТОТ З ЗЕЛЕНОЇ ЗОРІ Закони “біосу” однакові для всіх: народження, страждання, смерть. Що лишиться по мені: попіл слів моїх, що лишиться по нас: з […]...
7. ЦИРК Ніч сьогодні прозора й ніжна. В кімнаті сиджу. Оркестра з цирку. Вигуки гарцівниці блакитносніжної. Я перенесусь у цирк на хвильку. […]...
8. ДО ГОРДОЇ РОСЛИНИ, ЦЕБТО ДО СЕБЕ САМОГО Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно обсипує дубове листя. Дно підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин […]...
9. ГРІМ Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти. […]...
10. ЩАСЛИВА МИТЬ Не втримаюсь на щасті. Тільки мить, Лиш мить щаслива, Як весняна злива, Струною сонця В пальцях задзвенить… І здаленіє дзвін. […]...
11. “Тиха й лагідна ніч на Світязі…” Тиха й лагідна ніч на Світязі. Місяць. Зорі. Човни. Вогні. Сизі сосни. Дуби – як витязі. Води темні та мовчазні. […]...
12. ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава. Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава. И над степью стон Ветром оглушен. Тонок стебелек […]...
13. Я – ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава, Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава… И над степью стон. Ветром окружен Тонок стебелек, […]...
14. “Окропило окропом…” Окропило окропом і сліди замело. Покотило в Європу – за сади, за село. Відлетіло на захід. Лиш під грім канонад […]...
15. Трава Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]...
16. “Все, хлопці. Далі підете без мене…” – Все, хлопці. Далі підете без мене… – Він так сказав, ідучи на узбіч. Бо рана, розкривавлена, огненна, Його хитнула […]...
17. ДУМКА Ой лишіть мня, най думаю, Доки світла, доки маю, Бо як зложуть в домовину, Там думати вже покину. А хоть […]...
18. НА ПЛЯЖІ На всю енергію світило сонце. День Густою лавою потужно лився І затопляв розгін на ввесь широкий світ, Щоб люди радісними […]...
19. ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ – […]...
20. “Чорна хмара сонце вкрила…” “Чорна хмара сонце вкрила, Грім гуркоче з-за гори… Ніч простерла чорні крила; В’ються вихрами вітри. Я злетів би понад села […]...
21. ГАРМАНУВАННЯ Лише зі сходу в прохолоді ранній Поллється сонце на рясний квітник,- Кружляє током кінний четверик, Коток гарцює на товстім гармані. […]...
22. “Я мрію про щастя жадане…” Я мрію про щастя жадане, Коли з верховіть навесні Ти вродив, дніпровий каштане, Пречисту пелюстку мені. У теплій долоні крізь […]...
23. ПРАПРЕДКИ Як метеор, що синяву розбурив І впалим жаром осліпив гаї, Спочили древні прадіди мої, Відважні в ловах на буїстих турів. […]...
24. “Тебе вітаю, сонце стопромінне…” Оксані Лятуринській Тебе вітаю, сонце стопромінне, Моєї плоті омивальний плин, Потужна повінь, що вселадно рине І пориває до сяйних вишин. […]...
25. 6. ГІД ВОДИТЬ НАС ПО ПЕТРОВСЬКОМУ Навіщо “відкриття” про панський бал А чи про те, як пан любив горілку, Стріляв пташину й звіра наповал І ради […]...
26. “А нам би не ходити далі…” А нам би не ходити далі, де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч […]...
27. “Цвіте барвінок восени…” Цвіте барвінок восени, Коли запахли дні снігами, Немов мелодія весни Зашелестіла під ногами. І радісно стає до сліз, І відпливає […]...
28. КЕЛЬНСЬКИЙ СОБОР Єлисаветі Котмаєр Квітучий камінь прагне висоти, Як білий лотос – давнього Єгипту. О ні, не мощі, не склепіння крипту – […]...
29. “Була доба: під палітурний ніж…” Була доба: під палітурний ніж Свободолюбні книжечки вергали. Півсторінками повнились підвали, Та не спиняли письмаки грабіж. А прес іржав, як […]...
30. “Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...
31. “Пахнуть полинно билини…” Пахнуть полинно билини, Витік іржею із глини Князя Хрестителя меч. Плаває сонце в тумані, Вічність сховала в кургані Голови наших […]...
32. “У мавзолеї років шістдесят…” У мавзолеї років шістдесят Лежала всохла воскова фігура, Чия над світом пасмуга похмура Грозила всім – од палаців до хат. […]...
33. МОЛОДИЙ ГРІМ Перший грім! Він ударив гарячим, несподіваним жаром. Гей, та де ж ваша сила юнача, вогнекрилі Ікари? А розправте-но зігнуті плечі […]...
34. МАТЕРИНСЬКА БАЛАДА Мала мати п’ять синів Та чотири дочки Посадила по війні Дев’ять ясеночків. Виростали край воріт, Обступали вікна. Заслонили цілий світ […]...
35. МОРОЗНА ОСІНЬ Піски. Основа. Залізних снів Снуються довгі дні. І знов Секунди. Біле з неба листя Укрило ліс. Як сіль, лежить воно […]...
36. “В ясновельможному тумані…” В ясновельможному тумані, Де під березою бугор, При всій-усій своїй осанні Коронувався мухомор. І стала глибша і свіжіша Качачо-гусяча ріка, […]...
37. “Колись ти славив мудрий Баальбек…” Пам’яті М. Зерова Колись ти славив мудрий Баальбек, Звеличнику надхненний Аристарха. Дзвенить і досі та антична скарга Серед модерних скитів […]...
38. “Росте трава, доповнюючи нас…” Росте трава, доповнюючи нас ласкавістю, прихильністю земною, стоїть трава, все знаючи про час, рівняючи непам’ять прямизною… Запліднена літаючим насінням, споріднена, […]...
39. “До мене грім у хату залетів…” До мене грім у хату залетів. Веселий грім з веселими очима, з веселими крильми поза плечима і з синюватим мерехтінням […]...
40. ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! – Яких знаєш писателів? – Пита сина Ялисей. – Пушкін. – Далі. – […]...