Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Мене обіймають зловісні…”

Мене обіймають зловісні,
Ненатлі рамена зими.
Невже недокінченій пісні
Злягти, не змахнувши крильми?

Навкруг несвідоме холодне
Мовчанням, як фатум, лягло.
Розкрийся, блакитний бездоне,
Впади на струманне тло.

Між вами я звагло конаю,
Полярниих пустель пілігрим;
Шукаю для слова Синаю
І мрію про соняшний Крим.

Гнів землю снігами обрамив.
Та чую, – в морозяну блідь
Лунає молитвою храмів
Дзвінка амфібрахія мідь.

1963

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Мене обіймають зловісні…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)