Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ПІСНЯ. Не кидай мене…”

Не кидай мене,
Моя чарочко!
Не жени мене
Ти, шинкарочко!
Не жени мене,
Дай упитися.
В тебе, бридкую,
Улюбитися!

Не без жінки я,
Не без хати я,
Все у мене є,
Відьмо клятая!
Хліба досита
Маю в засіку,
Маю волика,
Маю й пасіку.
Моя хаточку –
Повна чашечка;
Моя жіночка –
Мов та пташечка;
Та тяжкі мої
Болі більнії,
Бо не маю я
Волі вільної!..

Запряжу воли –
Потом миюся;
Розпряжу воли –
Набік хилюся;
Повалюсь на бік –
Не здрімаюся;
Знов на панщину
Підіймаюся.
Відроблю чуже:
“Жінко-душечко!
Приголуб мене,
Щебетушечко!”
А вона у плач,
Розголоситься,
На своє жене,
Бо й не проситься…
Робиш – сил нема,
Спина кривиться,
А вона на те
Та й не дивиться.
Робиш – сил нема,
Похиляєшся,
А вона у плач:
“Запиваєшся!”

О, я п’ю тепер,
Жінко любая,
Не кидай мене,
Чарко грубая!
Не кидай мене,
Моя чарочко;
Не жени мене
Ти, шинкарочко!
Не жени мене –
Дай упитися,
В тебе, бридкую,
Улюбитися!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

ПІСНЯ. Не кидай мене…” - РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН