Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






МАТИ

Відступають довгі колони.
Пил доріг і патронів мідь.
А вона голови не клонить,
Біля тину сама стоїть.

І не страшно вже їй нічого,
Снів ночей, ані яви днів.
Посилає слова до Бога
І чекає з війни синів.

Десь один – у глибинах бору,
Другий син – у сибірській млі,
А найменший узяв із двору,
До Німеччини, дрібку землі.

І горює самотня мати:
– Де ж ти, правдо? Сам Бог не зна! –
Тільки чує, вогнем відплати
Переможно гримить весна.

Тільки мислями важко витає
(Серце, серце – підбитий птах!),
Що синів ачей привітає
По жахливих жнивах.

1944, 1947

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

МАТИ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)