АТАВІСТИЧНЕ
Б. Мозолевському
Себе впізнав я в скитській пекторалі,
Що ти в Товстій могилі відкопав.
Під сонцем хлюпав повноводий став,
І в хвилях марива гойдались далі.
Тоді коня триножив я. У шалі
Зубату пащу лева роздирав,
Щоб не понадилися з буйних трав
Іти на Русь кочівники зухвалі.
Прадавні предки, мов хоробрий Кий,
Лишили в спадок, на віки святковий,
Для нас, нащадків, приклад палахкий,
Аби тривали – в захисті підкови –
І не втрачали зваги боротьби,
Новітні скитичі, творці доби!
На Товстій могилі, 1992.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- АТАВІСТИЧНЕ Димлять у небо чорні коренища, І сива смуга, від ялини вища, Пливе в рахмань, що криє далечінь. Трудись, людино! Твій […]...
- ЧІЧІКАСТЕНАНГО Мої прадавні чари: Терти у жмені те зілля. Хай долоня несе тобі запах Кадильниці в Сан Томе. Заклинати зорі на […]...
- КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ Козацькі могили. Загрузлі хрести по плечі у землю просохлу. Віки надягнули на камінь простий папахи зеленого моху. Що сниться вам, […]...
- Спадщина Нам залишені в спадок Шенбрунни, Зимові палаци, Карлові мости, площі Святого Марка, не кажучи вже про такі шедеври, як “Війна […]...
- ПРЕДКИ Мої предки Посідали на хмари з золотими рубцями І слухають дзвони під вечір. Мої предки Соняшною пшеницею Сіють добро на […]...
- САВУР-МОГИЛА Колись давно, в добу воєнних бур, Прийнявши прю на пагорбі крутому, Поліг за славу лицарського дому Хоробрий скитич, провідний Савур. […]...
- “Нашої заслуги в тім не бачу…” Нашої заслуги в тім не бачу, Нашої не знаю в тім вини, Що козацьку бунтівливу вдачу Нам лишили предки з […]...
- “О рідне слово, хто без тебе я?..” О рідне слово, хто без тебе я? Німий жебрак, старцюючий бродяга, Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, Прах, купа жалюгідного рам’я. Моя […]...
- ДЕКСИЛЕЙ О, Дексилею, зваго бездоганна, Що на коні на ворога летиш, Твоя смертельна, невигойна рана Тебе в безсмертну скерувала виш. Коритський […]...
- “Гетьманські горять книгозбірні…” Гетьманські горять книгозбірні, Народу прадавні скарби, Супутники битов сумирні І свідки буття й боротьби. Лютує московська сваволя Від Волги по […]...
- ЕЛЕГІЯ НА БЕРЕЗІ ДНІПРА Перепочить присіли ми… Вода під кручею, немов крізь сон, стогнала, відхлинуть поспішаючи… Руда від глини хвиля хвилю переймала, зливалась і […]...
- ДІД ІЗ СІЧЕСЛАВА Пам’яті Д. І. Яровицького Я й досі бачу: з лану колисань Неначе виринувши, литий з криці, Іде кремезний степовий вусань, […]...
- ПАМ’ЯТИ ТРИДЦЯТИ На Аскольдовій могилі Поховали їх – Тридцять мучнів українців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт! – По кривавій по […]...
- ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА ШЕВЧЕНКОВІ В ЗВЕНИГОРЦІ Дзвени, горо! Горо, дзвени! Спадає тент, як з віч полуда. Грім Кобзаревої струни Через віки людей розбудить. Тарасе, ось прийшли […]...
- СПОМИН ПРО КАМ’ЯНУ БАБУ Здається, недавно – та ціле життя Пробігло, мов піна на хвилі. Відтоді, як вбоге селянське дитя Заснуло на скіфській могилі. […]...
- ЖІНОЧИЙ РІД Дві жінки світять із минущих літ, дві райдуги: матуся і кохана. А поміж них – колиски колихання, а поміж них […]...
- “Мій дух витає в дальній оболоні…” Мій дух витає в дальній оболоні Поміж ланів, де в теплому полоні Могили сонцем золотять верхи, Де сталлю плуга зорані […]...
- МОЄ ПРІЗВИЩЕ Хоробрий мій прапрадід дубасив жупани. А добрі люди радять: “Ти прізвище зміни!” Поради ці даремні. Я чую дзвін копит. У […]...
- “У Січеславі на старім заводі…” Д. Кулинякові У Січеславі на старім заводі, Що випускав комбайни для полів, Мені вручили, без облесних слів, Міцні ножі – […]...
- ЗНОВ ЗАСІДАЮЧИ ДО “КОРОЛЯ ЛІРА” Золотомовна лютне, дзвін пишноти! Співна Сирено! Казку ведучи, Згорни прадавні сторінки й мовчи, Мелодій збувшися в холодні сльоти. Прощай! Крізь […]...
- “Коло гаю к чистім полі…” Коло гаю к чистім полі, На самій могилі, Дві тополі високії Одна одну хилить. І без вітру гойдаються, Мов борються […]...
- ЕДІНГА чадо Оранти золоторунне! потуга крови тягне нащадків до колиски сонця ніхто не дбає про терня мандрів у днях самотніх щоб […]...
- ПРИТЧА ПРО СОНЦЕ Лежало сонце в тихім броді – Вся армія була в поході. Важкими чобітьми солдати Хотіли сонце розтоптати. Вони ступали темні […]...
- “Коли моє “вшановане ім’я”…” Коли моє “вшановане ім’я” Для мудрих правнуків мигне в граніті, А з пересправ, чи твори знамениті, Серед нащадків клацне нічия, […]...
- ОСІНЬ У НЕМИРОВІ Блукає осінь у садах, Де ми ходили. Блукає пам’ять по слідах, Що ми лишили. І листя падає в сліди, І […]...
- НІЧ П’янить зелом тину драголюб, Любисток млосно розкидає руки. З передчуттям навічної розлуки Приймає діва потаємний шлюб. За свата вибравши джерельний […]...
- ЛЮБОВ ДО ЖІНКИ Знов у душі тривога не стиха: Дорослий син – мов гілочка суха. Робота – дім, робота – дім, і знову, […]...
- “Не чути в степу ні розмов, ані в небі вірлиного клику…” Не чути в степу ні розмов, ані в небі вірлиного клику, Німує полягла дружина на зморених сном косогорах, А сонце […]...
- ЗАДУМА Святковий мент – з людьми погомоніти, А ще когось послухать – поготів. Чому ж, чому на неблизькі орбіти В цей […]...
- “Твоєї вбогої могили, діду…” Твоєї вбогої могили, діду, Між круглих пнів не міг я віднайти, Хоч добре знав: де берестів кути, На стовбурах я […]...
- КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО З Кастальського надпивши джерела, Стою на скелі, серцем проясніла. Мене поймає таємнича мла – Немов прадавні дні загомоніли, Неначе Пітія […]...
- “Хвилі жита? Пісків потоки…” Хвилі жита? Пісків потоки? Спраглий промінь? Смеркання цвіт? Вічний Боже, який широкий, Дивно знаний твій білий світ! Збройних сварів вогонь […]...
- ПІД НОВИЙ РІК Ішов додому, цукор ніс пайковий І думав про гіркий щоденний труд… Разком огнів світився Голлівуд У чарах новорічної обнови. Скрізь […]...
- ЖІНКИ до гола роздяглися стягнувши з лиць красу стягнувши тіло до ліричних костей що біліють на горбах століть і гупають у […]...
- МОВЧАННЯ М. Коцюбинській Слова – для доблесті, для чину – Нуртують, рвуться на язик… Прорватись в звук! Прорватись в крик! Хоч […]...
- “Коли останнє відцвіте суцвіття…” Коли останнє відцвіте суцвіття І доля зрадить моряку в плавбі, Все до останку ми залишим дітям – Одну лиш пам’ять […]...
- “До кого говорить…” До кого говорить? Блок у могилі. Горький мовчить. Рабіндранате-голубе! З далекої Бенгалії прилинь до мене на Вкраїну, Я задихаюся, я […]...
- Бджола Вітрець легкий колише Троянду пурпурову. Забутий сон колишній Мені приснився знову. Бджола на квітку сіла Посеред саду-раю. Її злякалсь мила, […]...
- “Я сьогодні погляди збираю…” Я сьогодні погляди збираю – карі, сині, темно-голубі – і неначе проліски зриваю, в пам’яті складаючи собі. Таємничий, радісний, святковий […]...
- “І дощ, і сніг, і віхола, і вітер…” І дощ, і сніг, і віхола, і вітер. Високовольтна лінія Голгоф. На біле поле гайвороння літер впаде як хмари, цілі […]...