НА ПОЛУСТАНКУ

Related posts:

1. СТЕПОВИЙ РАНОК Ще ночі мла не зворухнула крил, Щоб степові покинути долини, І спить у млі далекий ряд могил – Сумних слідів […]...
2. “І смерть змаліла перед нею…” І смерть змаліла перед нею, А їй всього – сімнадцять літ. Два білі банти – мов лілеї, І чорні брови […]...
3. Веснянки. “Гримить! Благодатна пора наступає…” Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає, Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, І […]...
4. “Життя – як вокзал…” Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. Поцілунки і рани, клунки і чемодани, слова і фрази – все разом. […]...
5. САНДРО БОРТІЧЕЛЛІ Розписуючи семафор, – Не “Комункультівський”, а просто так, в пустелі, І не в пустелі, а між небом і піском, – […]...
6. “На полустанку вікна світяться…” На полустанку вікна світяться, Сміються, плачуть солов’ї. А навкруги, бліді від місяця, Лежать поля, стоять гаї. Безлюддя. Спокій. Аж не […]...
7. БЕЗТІНЬОВА ЛАМПА Гуманним оком жорстокого віку зі стелі операційної дивиться пильно на вас винахід чистої цінності – лампа безтіньова. …Сперечатись немає рації. […]...
8. ЖИТТЄПИС Зиновій Блюм, король шинків і яток, рожевих лярв улюблелий кумир, літав по крамарях, немов упир, і, ніби кров, смоктав із […]...
9. БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
10. НІЧНИЙ ЕКСПРЕС Серед степу став на перегоні наш гримучий поїзд уночі. Загадкові промені червоні розчахнули сутінь, як мечі. У тремкому, дивному світінні […]...
11. СЛОВО ВДЯЧНОСТІ БРАТАМ ЗА КОБЗАРЯ Кому – чини, мундири, еполети, кому – промінчик світла крізь пітьму… Спасибі вам, братове, за поета, за воленьку, даровану йому! […]...
12. “Сивим журавлем за обрій батько…” …и превратились в белых журавлей. Р. Газматов Сивим журавлем за обрій батько Відлетів. Лишився сивий сум… І злетіло бід, осмут […]...
13. “Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля…” Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля, дівочносте й цното моєї святої землі! Сьогодні з тобою зустрівся – і душу […]...
14. ЖУРАВЛИК Отак на світ журавлик народився. Зробив його наш син з мого листа. Синок не мучив білого журавлика. Погрався з ним […]...
15. “Я стужився, мила, за тобою…” Я стужився, мила, за тобою, З туги обернувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам-один між буками стоїть. Грає листя […]...
16. П’ЯТЬ ВІРШІВ НА ОДНУ ТЕМУ 1. Хто має нюх втягає запах кіс і переймається лагідністю втягає віддих і його власкавлює її весна втягає запах статі […]...
17. ШПАЛИ Соснові лежні? Ні – потоки! З залізним громом на крилі, Вони біжать у світ широкий Із української землі. І, довгу […]...
18. “У тирлича весняного – бельканто…” У тирлича весняного – бельканто: розцвів – немов звучить, немов співа. Мов промовля на мові есперанто пелюстка кожна в тирлича […]...
19. БУДІВЛЯ МАЙБУТНЬОГО Праця титанів, Зоряних сердець! Не перестане Їх вільний герць. Високо тоне В повітрі, мов птах; Хто ж тобі, доме, Виведе […]...
20. ГРУДНЕВИЙ БУГ Грудневий Буг ще не замерз. Повільно Гойдає в берегах свинцеві хвилі. Ген Із гіпсу виліплена дівчина Чаїно руки склала, і […]...
21. ПОЦІЛУНОК Приключилась ця пригода у лиху годину, В чорні дні, коли фашисти вдерлись на Вкраїну. …Їдуть разом у вагоні офіцер дебелий, […]...
22. “Не мчали хвилі над Москва-рікою…” Не мчали хвилі над Москва-рікою, – Точили душу сумніви юрмою. Не били хвилі в береги Дніпра, – На серце тиснула […]...
23. ЧОЛОВІК ІДЕ В САД ВЕСНОЮ Ще ніч, і сад тихий, неначе він сам тримає себе в тайні, і відчиняються двері хати, тихо як уста у […]...
24. ВІДСТАНЬ “З рання до вечора, з вечора до рання летять стріли гартовані…” Слово о полку Ігоровє Летить стріла із половецьких надр, […]...
25. “Анахоретом я живу…” Анахоретом я живу На березі морському. Молюсь на квіти і траву, Радію штилю й шторму. Гримить прибій, цвіте блакить, Змивають […]...
26. ДУМАЮЧИ ПРО ШЕВЧЕНКА Думаючи про нього, виростаю нестримно духом, пiдiймаюсь по сонячних сходах до захмарних отих вершин, iз яких – таж немов на […]...
27. ЛЕБЕДИНА ДОЛЯ З берега синього плеса, з клітки обрубаних віт дивиться лебідь небесно в синій високий зеніт. Небо яскраве і чисте очі […]...
28. ДИСКУСІЯ З ПОЕТОМ як передати запах в поезії… це мабуть надто складно але для того щоб вірш справді пахнув і рима і ритм […]...
29. “А де ж те скіфське золото?..” А де ж те скіфське золото? В землі справдешня золота ріка розлита, чи відвезли у безвість кораблі, грузькі трієри ольвіополіта, […]...
30. “Поезія згубила камертон…” Поезія згубила камертон. Хтось диригує ліктями й коліном. Задеренчав і тон, і обертон, і перша скрипка пахне нафталіном. Поезія згубила […]...
31. ДИЯВОЛ Диявол був – немов овечка шута, Із кучерями над ясним чолом. На дні очей світилася отрута, Жіночий в рухах бачився […]...
32. НУ, КАК? Якщо святі цей світ побудували Як дім свободи й радісних трудів, Хто ж обернув його сумні підвали В тюремні камери, […]...
33. СКЕПТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА РИНГ Юрба вирує, мов на ринку, і знемагає від утіх. Квадрат осяяного рингу чекає лицарів своїх. Лови спокусливу нагоду або кістьми […]...
34. РИМ Видовиська влаштовуються в Римі у свята й будень. Тисячі зівак справляють лицедійство в пишнім гримі, тамуючи під серцем переляк, що […]...
35. БР-Р-Р! Татарський бик, зболгарений ім’ям, Надувши лиця й напустивши брови, Мундштук посмоктуючи пурпуровий, Грав ролю Сталіна, немов Пріям. О як любив […]...
36. НАШ ЧАС Час спекуляцій. Час дворуш. Час продажу дешевих душ. Час, мов зміюка, витіка, Пустивши матір з молотка. Час пре, немов гладкий […]...
37. “Когда мозаик никнут травы…” Когда мозаик никнут травы И церковь гулкая пуста, Я в темноте, как змей лукавый, Влачусь к подножию креста. Я пью […]...
38. “Гей, дуби мої – зелені хмарочоси…” Гей, дуби мої – зелені хмарочоси… А мені уже дорога на похил. Карі очі? Гойні брови? Чорні коси?.. Де ж […]...
39. “Тоді ми зникли в лісі…” Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – і там твій сміх і крок! Слабого світла пучок з-між віт – […]...
40. ЗОРІ В холодні ночі звужуються зорі, немов зіниці божевільного. Моторошно й пильно дивиться Всесвіт – Великий Маг, – піднявши над землею […]...