Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПІД СОНЦЕМ ОСЛІПЛЕНИМ

Робота у Бога – це довга дорога,
Де ми й моя влада занадто малі.
Робота у Бога велика і строга:
Вернути у небо людей із Землі.
Та любимо Землю. Нам небо обридло.
А Сонце – осліпши, не бачить воно,
Що стерво і бидло, що стерво і бидло
Нас тягнуть класично й жорстоко на дно.
На дні побував я. І ніби лелеки,
У вирій любові летять мої дні…
Мене ви вхопили? Я дуже далеко
Від тих, що зостались лежать на дні.
Зігнувся я тілом, та серце окріпло.
Здавалося, вчора позбувся очей.
Та я не осліп би. То Сонце б осліпло,
Бо все-таки син я не днів, а ночей.
Дало мені Сонце черешні та вишні.
І є в мене Сонце. І є в мене Бог.
Та, Боже Всевладний, та Боже Всевишній,
Дозволь Тебе з нею любити удвох.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

ПІД СОНЦЕМ ОСЛІПЛЕНИМ - СКУНЦЬ ПЕТРО