“Очі розпечену магму ллють…”
Очі розпечену магму ллють,
Губи тремтять потворно –
Сліпа та безсила лють
Прийшла і взяла за горло.
І став я малим та чорним
Голодним вороном,
І сиджу на березі та каркаю,
Докоряю, каркаю і кричу.
І людей проклинаю та картаю,
Що не можу наїстися досхочу.
І чорнію, марнію та худну,
І благаю щодня про одне:
– Пожалійте, змилуйтесь, люди,
Нагодуйте мене!..
1962
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- 1. “Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу…” Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч – ніби голка в горлі вічна. Я собі […]...
- КРИК XX ВІКУ У небі тішились хмари, У небі сонце пливло, Під небом кривавіли чвари І лютувало зло. Земля, вагітна скорботою (Відчай їй […]...
- ДВІ ПОРАДИ Прийшов хворий до лікаря. – Кепське, – каже, – діло. Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло. – Де працюєте, […]...
- САША Пожалійте, люди, карапуза Сашу: Дуже він не любить їсти манну кашу. Каже: – Як пожежником стану я колись, Потушу пожежі, […]...
- “Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки […]...
- “Тут тільки народили баранця…” Тут тільки народили баранця, А там уже і шашлика оплачено… Немає кругобігові кінця, Нема і в майбутті не передбачено. Одне […]...
- ДРУЖНЯ РОЗМОВА “Люби ближнього свого, як самого себе” Так, Я Люблю себе, Люблю і навіть дуже, Але без цього, любий друже, Я […]...
- “І знов обвугленими сірниками…” І знов обвугленими сірниками на сірих мурах сірі дні значу, і без кінця топчу тюремний камінь і туги напиваюсь досхочу. […]...
- IV. “Де ти?” Де ти? Хто розв’язав шнур простору, вузлом якого ти була? Не можу я, не можу протверезіти від обезсилюючого алькоголю логіки, […]...
- “У муках, у битвах я, серцем вразливий…” У муках, у битвах я, серцем вразливий, Цілий усесвіт збагнув. Тому ходжу по землі юродивим, Клену-проклинаю війну. Безглуздя її проклинаю […]...
- “Туман, дощі, сльота осіння…” Туман, дощі, сльота осіння, Замовк в лісах останній птах. І жовте листя, і насіння Розвіяв вітер по світах. І де […]...
- ЩОСЬ ЗАБУЛА Я щось забула, я забула щось… Про що? Про що? Сама себе питаю. Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
- Я щось забула, я забула щось Я щось забула, я забула щось… А що? А що? Сама себе питаю Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
- ТОПОЛІ У полі на волі Дві сиві тополі, Дві долі, що стали Одною поволі. І сонце їм світить, І вітер їм […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК Твердішають в пальцях суглоби повільно, хоч тоншають жили в зап’ясті щодня, та я відчуваю: у нас є щось спільне з […]...
- “Я без тебе не можу бути…” Я без тебе не можу бути… І з тобою не можу теж! Ой зеленої скільки отрути Нині в серце моє […]...
- “Відлине день без’язикий…” Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А […]...
- СПИНИ МЕНЕ Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж […]...
- V. НЕЗАКІНЧЕНА СИМФОНІЯ ШУБЕРТА Я звусь Франц Шуберт. Я вам зараз поясню, Чим марю уночі, чим невсипуще сню, Хоча запитую себе самого сам: Чи […]...
- “Земля парує… На безмежжя голе…” О земле рідна, дай напою. Щоб колосився спів! 1938. (З вилученого) Земля парує… На безмежжя голе Пролився дощ, краплистий і […]...
- “Не плач, малий. – Жалію і картаю…” – Не плач, малий. – Жалію і картаю. Розбитий ніс і порвані штанці… Собі на думці іншу гадку маю: Високий […]...
- НАСТУП Та земля, що ставала раєм, Потопає в пекла вогні. Ми четвертий день наступаєм, Ми голодні чотири дні. Та не треба […]...
- НІЧ Пам’ятатиму ніч Останню ніч Проклинаю ніч Безтямну ніч Пам’ятатиму ніч. 17. I. 1917. Владивосток...
- ОСТАННІЙ ВІРШ я мушу замовкнути колись, зужитий своїми словами, я мушу перестати повторяти одне слово, яке звучить банально є багато слів, які […]...
- “В зеленім лісі дерево одне…” В зеленім лісі дерево одне, – Чого воно найпершим пожовтіло? Росло як всі, до сонця лебеділо, Тепер стоїть задумливе, сумне. […]...
- ВИШИВАННЯ Насіння зріє по узбіччю, віддавши золото квіткам, а листя струшує музично росу на голови жінкам, що кольори беруть останні для […]...
- ПОЕТОВІ Шануй в людині душу – не талант. Талант нерідко мають і лакузи. Я проклинаю ті наївні муз, Які дають негіднику […]...
- “На зорях твоє ворожіння?…” На зорях твоє ворожіння? На зорях ворожу. Різдвяна вела вівчарів. Привела різьбярів. Я знаю цю древню різьбу. Так різьбити не […]...
- НЕЗАКІНЧЕНА ЛЕГЕНДА Раз по раз нагинався журавель, Аж в попереку вже йому скрипіло, Та добував мені джерельну воду І обережно ніс, щоб […]...
- УКРАЇНІ Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли […]...
- 2. БЕЗ НАЗВИ Комусь життя – забави та відради, А світ закритий ширмою вікна, Турбота в нього цілий вік одна – Дістать дружині […]...
- КОЛИ РЕЧІ РОЗКРИВАЮТЬСЯ Коли речі раптом розкриваються в себе на всю свою незглибимість я заплющую очі і притискаю до тіла руки – я […]...
- БІЛИЙ ВІРШ ПРО БІЛИЙ МАРМУР У брилі мармуру із прожилками нервів живе мій дух. Уранці, вдень і ввечері, узявши в руки молоток сліпий, я оббиваю […]...
- ЕЛЕКТОРАТ – Чи ви замислювались, Куме, Спитав сусіда дядько Гнат – Над тим, що я оце подумав Що ми тепер – […]...
- ПЕТРО БРЕЙГЕЛЬ Житні хлібини крають ножами і не можуть наїстися. Аж трясуть неголеними щоками над коржами й кулешею, ще й дослухаються, як […]...
- “Невже празниковий розходиться люд?..” Невже празниковий розходиться люд? Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут, хоч це – не молитва. Не […]...
- “Нехай мене чарують квіти…” Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але […]...
- 5. Вечір із прабабкою як я мала п’ять років у нашій комірчині поселився маленький чорт я носила йому їсти говорила з ним бувало коли […]...
- ДРУЖИНІ Таким весняним все було колись і ми такі обоє молодії! Та наші весни в вирій подались – Всевладна осінь нами […]...
- “Я так не вмію сумувати…” Я так не вмію сумувати, Плекати біль в душі своїй, Щоб стрічним не подарувати Усмішки з-під припухлих вій. Вони живуть, […]...