БАЛЯДА ПРО ЗАЙШЛОГО ЧОЛОВІКА
На свято зелене з густих заплав
Прийшов чоловік і надію посіяв:
– Мене, люди добрі, Пан-Бог послав,
Щоб я вам зачав месію.
Гріхами задавлене ваше село,
Брехня розлилася, як море,
Та встане мій син і лукавство та зло
За Божим велінням поборе.
Ведіть мені дочок шістнадцяти літ,
Я виберу суджену Богом, –
Сказав і присів біля шинку на пліт,
Припікши всіх поглядом строгим.
Коли ж привели перед нього дівчат,
Він мовив, махнувши рукою:
– Ну що ж, доведеться наступного
року чекать:
Нема поміж вами святої. –
І хто тільки міг, той приблуді годив,
Ніс їсти і пити до хати,
Щоб їх визволитель безжурно дожив
В селі до наступного свята.
І знову ведуть перед нього дівчат,
А він лиш хита головою:
– Гай-гай, доведеться наступного
свята чекать:
Нема й поміж цими святої. –
І зими біліють, і весни дзюрчать,
Роки пропливають, мов хмари,
А він подивляє паради дівчат
І все не знайде собі пари.
Лиш сумно щоліта кива головою:
– Нема й поміж цими святої…
І люди принишкли, покірні й сумні,
І моляться, хто тільки може:
– Як треба, життя укорочуй мені
Та шли йому суджену, Боже.
На свято тридцяте слухняні осли,
Втомившись присуду ждати,
Навшпиньки до зайди у хату зайшли, –
Він мертвий лежав серед хати.
Коли ж, проклинаючи грішних дівчат,
Обмить його люд позбігався,
Побачили раптом: безплідний кастрат
Месію зачать нахвалявся.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)