Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПРЕДСОНЦЗОРЯ

Моя голова, як великий дзвін,
дзвонить од чайно в присмерк,
а серце потрапило в каламутний плин,
де нема ні сигналів, ні іскор.

Я не можу, не можу зрозуміти,
чому плаче мій товариш у сукні,
неначе хтось зрізав розу літню
і лишились тільки мук пні.

Я ж тисячу азів оповідав тобі поцілунками
і про це, і про те, за що, і як…
Коли вуста твої червоним бруньками
теж квітнули на моїх щоках.

Місто потягом гуркотить на захід,
косить серпом неба синь молодик,
а мене турбує твій одчайний захват,
солона роса твоїх повік.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ПРЕДСОНЦЗОРЯ - ШКУРУПІЙ ГЕО