ВІРШ – ЗАГАДКА

Дмитру Герасимчуку

Люблю пригоже надбистрянське місто,
З часів далеких в ньому я осів.
Тут стрів кохання, мов із зір намисто,
І тут шукав для віршів мудрих слів –
Але чомусь я думаю про Львів.

В моєму місті літньою порою
В гінких каштанах спочива борвій.
За замковою брамною стіною
Старі листки історії й нові,
Але в уяві град Данила – Львів.

Коли до серця рідне місто горну
Серед пісень і пишномовних слів,
І згадую про силу непоборну
Моїх краян, що дивляться з віків, –
В думках, одначе, завертаю в Львів.

В Карпатах осінь, мов калач духм’яний,
Прийшла вона з Полісся чи степів.
Люблю свій край стозорий, Богом даний!
Тут долю я кував. Тут посидів.
Але чому я думаю про Львів?..

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Люблю! Як в перший раз люблю…” Люблю! Як в перший раз люблю, Хоч це любов моя остання… Але вона – як день в маю, Як пташки […]...

“Осінній день березами почавсь…” Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба […]...

ЗАГАДКА ДИТИНСТВА Враження дитинства – ясновесні! Слів краса! Звідкіль іде вона? Наче загадки якісь чудесні: рідна мова – дивна дивина! Вперше у […]...

На вбивство Ігоря Білозіра Львів – це місто чудне. І підступне по-вовчи. Перед ним я був дуже покірний, як псюк. і тому я тихенько […]...

ДУМКИ З ПРИВОДУ *** Старих смерек осонцеві вершини – Шоломи воїнів, що з віків на чатах І вітровій колючий і терпкий, Немов орда, […]...

ЛЮБОВНИЙ ВІРШ На це немає слів: може справді ми закінчили нелегку школу любови. Ти пам’ятаєш квадратові неділі, придавлені кубами міста. Пам’ятаєш, як […]...

ОСТАННІЙ ВІРШ я мушу замовкнути колись, зужитий своїми словами, я мушу перестати повторяти одне слово, яке звучить банально є багато слів, які […]...

ВІРШ ПРО ВІРШІ + Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, Крізь шибу туги […]...

4. Ясь Жеревецький звечора замикаю свою стайню сідаю в хаті і дивлюся в вікно так ніби свою білу паню визираю я не боюся […]...

СЕ ЖЕ ПАКИ ВІРШ ВМІСТО ПРЕДМОВИ ДО ЛАСКАВИХ І БЛАГОРАЗУМНИХ ЧИТЕЛЬНИКОМ, ОСОБЛИВЕ ДО ВІРШОПИСОВ До чтущих написав-єм сіє прошеніє, іж би мні дарували прощеніє, А барзій премудрості всякой навченії а хочай і в науках […]...

ЗАГАДКА В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, під сонцем ринучи в стави, я босі ноги згадую в грязі, що мовчки […]...

ЗАГАДКА Слова на аркуші – думок непевна тінь, Роз’ятрює повіки сіль утоми. Дивлюся на шпитальність білих стін І чую – кров […]...

ЗАГАДКА З РОЗГАДКОЮ Акростих Розтина блакить, гостроголова, Аж до зір готова досягти; Космонавтики вона основа, Екіпаж споряджено – лети!.. Тут, у вірші, й […]...

КЛАСНА ЗАГАДКА Іще одна загадочка для вас: прикметник означа найвищий клас, споріднений з іменником співзвучним. Лиш Й на К в кінці змініть […]...

“Коли у тузі вічної розлуки…” Коли у тузі вічної розлуки супутник людям голос подає, – я думаю – у точності науки яке мистецтво і натхнення […]...

“Нам снили поліські пущі…” Нам снили поліські пущі, Гайдамацькі яри в полях. І прийшли ми до них, живущі, Подолавши пекельний шлях. Повернулися із Берези, […]...

Некролог дієслову “люблю” Люблю – кричав, атакуючи вітряки, Дон Кіхот. Люблю – хрипів розпалений ревнощами Отелло. Люблю – ридав, розгорнувши Оссіана, Вертер. Люблю […]...

УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕВ Бубнявіють думки, проростають словами, Їх пагіння бринить у завихренні днів. Цілий тиждень ходжу і живу між левами, Недаремно і місто […]...

ПАВЗИ Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби […]...

“Десь є там яр у глибині полів…” Десь є там яр у глибині полів, Десь є там я над яром тим дніпровим. У тім яру на темнім […]...

РОЗДУМ НА ГРАБНИКУ На нас дивляться тут з фотографій померлі. Дивляться, мов запитують… А запитувати, мабуть, є що: “Чи по правді живеш? – […]...

VI. “Ображайся на мене, як хочеш…” Ображайся на мене, як хочеш, Зневажай, ненавидь мене – Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне. Хай […]...

МОЄ МІСТО Місто моє, закосичена квітко, Серця відрадо, бентего душі, Зором сягаю в минувшину, звідки Кличу на світ синьоокі вірші. Голос їх […]...

Холм і Львів Раз Данило був на ловах І у лісі заблудив. Довго він шукав дороги, Довго в пущі він ходив. Аж виходить […]...

МІФ ПРЕДКОВІЧНОГО ЛІСУ Наді мною вітер горне хвилі нетрів лісових. Я в розмаї зелен-моря йду, неначе лісовик. Між тернищами густими пасма кіс перебира […]...

ПОСВЯТА Володимиру Луціву – великому галичанину у діаспорі, що рідною піснею і бандурою славив Україну в усьому світі. Ви, Маестро, вродились, […]...

* * * (Анатолієві Дністровому) Майже люблю ці ночі. Не довші – більші. Ця нагота зветься чомусь – листопад. Діти моїх ровесників пишуть вірші, випірнувши […]...

ПОЕМА ПРО ВІТРИНИ Скляні очі кам’яниць, над ними чола балконів, рійний, стрійний танець світла красок, тонів. О місто, місто, місто – гігантний заліза […]...

НЕЗАКІНЧЕНИЙ ВІРШ Як повні відхлинуть, як потоки, відбурхавши, окреслять береги струмками, річками і ріками – перші грози відчинять двері теплому дощу. Тоді […]...

ГОЛОС ОТРУТИ Люблю отруту, сховану в лілеї, Люблю порок із поглядом ясним, І безсоромність ніжності твоєї, І терпких милощів незнаний дим. Люблю […]...

ДЖЕРЕЛО І зупинилась я. І я його впiзнала. (Вiки зiйшли… Така віків безмеж!) – Добридень, джерело, – я джерелу сказала. Це […]...

ДОНЕЦЬКИЙ ВІРШ Л. Талалаєві В гранітний берег хвилі б’є Міус, гудуть, гудуть невтомні естакади, глибинно й дужо дихає Донбас, цвітуть в Донецьку […]...

ВІРШ ОСОБИСТИЙ Відходиш у ліс, поміж дерев, скинувши з плеча життя, мов важкий плащ, відходиш у себе, поміж мовчання, з нагим тілом […]...

ВІРШ БЕЗ ПРИСВЯТИ До цих рядків не ставлю я присвяти. Вони, по всьому, вродяться сумні. То скажуть, що пояснення давати Або ще інший […]...

М ВІРШ наші тіла збагатилися споминами, доробком дотиків і почуттів, терпцем холодної трави на шкірі під оком місяця і деревієм зір, і […]...

ГОНОРОВИЙ ВІРШ Пегас мій звивається баско. Не зловить його живодер. Не дам і за тисячу баксів написаний щойно шедевр. вхопив я свободу […]...

ЧЕРЕМХОВИЙ ВІРШ Вже ніч нагріта п’яним квіттям димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл […]...

СУВОРИЙ ВІРШ Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, […]...

ОСТАННІЙ ВІРШ О, Музо! Музо непривітна! Чи ти не зробиш з мене Робінзона Крузо? Самій писати, Самій і друкувати! й видавати! Ой, […]...

ВІРШ ДО РІДНОЇ МОВИ Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І […]...

Related posts: