ПІДЛИСЄ

Шуми, вітре, шуми, буйний,
На ліси, на гори,
Мою журну неси думку
На підлиські двори.
Там спочинеш, моя думко,
В зеленій соснині;
Журбу збудеш, потішишся
У лихій годині.
Там ти скаже дуб старенький
І єден, і другий,
Як там жив-єм ще маленький
Без журби, без туги.
Там ти скаже та соснина
Й всяка деревина,
Як там грало серце моє,
Світала година.
У садочку соловійчик
Щебетав пісеньки,
Розвивав ми пісеньками
Літа молоденькі.
Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне;
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.
Підлисецька горо біла!
Як тебе не бачу,
Так ми тяжко, так ми сумно,
Що трохи не плачу.
Веселая сторононько!
До серця сь припала;
Душа тебе, як милого
Мила, забажала.
Там-то любо, там солодко,
Весело і мило!
З миленькою у любощах
Вік би ся прожило!

(3 votes, average: 3,00 out of 5)

ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА ШЕВЧЕНКОВІ В ЗВЕНИГОРЦІ Дзвени, горо! Горо, дзвени! Спадає тент, як з віч полуда. Грім Кобзаревої струни Через віки людей розбудить. Тарасе, ось прийшли […]...

ЖИТТЄВА ГОРА – Здрастуй, мовчання! – гору помацав рукою, – чом не минаєш мене стороною? Горо-затуло, з твоєї вершини дух оглядає світ […]...

Із збірки “В ГОДИНІ СУМЕРКУ”ГОВЕРЛА Я бачу знов тебе! Он стать твоя біліє, І око знов моє по твому блудить склоні. Ось бач: вже сонця […]...

ВОДОПАД Шуми, шуми с крутой вершины, Не умолкай, поток седой! Соединят протяжный вой С протяжным отзывом долины. Я слышу: свищет аквилон, […]...

“На горі під лісом – біла хатка…” На горі під лісом – біла хатка. Біла дівчина виходить, біла цятка. Над горою вдень шовкове небо. (Як воно, шовкова […]...

МІСЯЧНА СОНАТА Часом, як смерк розстелить сірі крила І довгі дні стануть западати, Ти в дім приходиш, моя ясна, біла, І крізь […]...

“Ти пахнеш, наче конюшина біла…” Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних […]...

ПОЛІССЯ ПІСЛЯЧОРНОБИЛЬСЬКЕ Білі берези, як від білокрів’я, (Мічений стронцієм сік). Біла краса білим холодом віє На всіх. Ніжнопастельні поліські пейзажі – В […]...

“Шуми і шелести, шуми і шелести…” Шуми і шелести, шуми і шелести Хвилею котять широкою… Як розгойдалися ясени й берести, Скільки в каштанах неспокою! Клени рокочуть, […]...

ІІ. БІЛА ПРИЧІЛЬНА СТІНА А за мною щовечора Ходить біла хатня стіна З вікном і голубими віконницями, Із пташенятами під стріхою, З відблисками призахідного […]...

БІЛА ПАННА І Полями журними, як сни, Блукає, лине Біла Панна – Моя печаль неподоланна В безмежжі зим і чужини, Моя солодкая, […]...

ГОРА І КРИНИЦЯ Назвали гору Золотою, а хто й коли, – не знаю… Життя спливало за водою, верба цвіла в розмаї. Крута гора […]...

БІЛА ЛІЛІЯ Біла лілія, туго-волога І холодна дитина ріки З царства висмикнута водяного – Сяє краплями зірка з руки. Як наставлені ракові […]...

АХ, У ТЕБЕ ПОСТІЛЬ БІЛА! Ах, у тебе постіль біла! Ах, у тебе постіль тепла! Під покривалом у тебе Радощі раю і пекла. На грудях […]...

НА МАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ Іду полями, полями Поміж житами… Так і здається, що мавка вигляне, Усміхнеться очима, повитими поволокою, Простягне руки: “Візьми мене до […]...

ПОСЛАНЕЦЬ Коня вороного сідлай І, як зійде зоря, Лети – чи море, степ чи гай – До Дункана-царя. Сховайся в стайні […]...

“На стрімчастих скелях…” На стрімчастих скелях, Де орли та хмари, Над могутнім морем, В осяйній блакиті – Гей, Там Розцвітали грози! Розцвітали грози… […]...

Тому, хто запізнився Пробитись до полюса Ціною життя Крізь стужу, мороз, крізь ніч, Крізь Еребус і Террор І, зібравши останні сили, Переконатися, Що […]...

“Хто називав тебе Хвалинським…” Хто називав тебе Хвалинським, Бутне Каспійське море? Невже за те, що – неозоре – Стелилось ти човном ординським? Невже за […]...

БІЛЕ ВИДИВО ЗИМИ Вишиває сніг черешню, двір і нашу хату. Біла хмаро, де береш ти пряжі так багато? Брате яворовий, снігу в мене […]...

ВИПАДОК НА СМОЛЕНСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ У САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ Коли валун гранітний возлягав На місце Кобзаревої могили, Над ним тривожно голуб закружляв, І з подиву присутні заніміли. Скорботні квіти, […]...

ЕТАП Пораненим білим звіром, Арештована, виє зима. Білі ідуть конвоїри, Біла тьма. Біла тьма у степу голосить, Полонені валяться з ніг. […]...

“У морі синьому, не знаючи причалів…” У морі синьому, не знаючи причалів, На всіх вітрилах у незвідані моря Пливе за межами скорботи і печалі, Як біла […]...

Не увертюра це в любовнiм дiйствi Не увертюра це в любовнiм дiйствi. Це – сенс iнтиму, насолода й смак: У нiжних ласках суть душевних iстин, Iнтелiгентнiсть, […]...

“В огненний захід і в світанки сині…” Могутній дубе, я твій жолудь! Педер Хузангай В огненний захід і в світанки сині Через долини і круті горби Ідуть, […]...

“Чогось так банно… На душу впала…” Чогось так банно… На душу впала Безмежна скатерть тоски і смути, І серце багне в тиші заснути, Як скорбна пісня, […]...

ЩО МІСЯЦЮ ЗІРОНЬКИ КАЖУТЬ Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? Що шепчуть квітки уночі над рікою? Про що зітха вітер? Що чують тумани, Коли гай […]...

ДВЕРІ У СТІНІ Цей сон на яві ніби бачив я: Нараз потухли шуми пароплавні, Лиш очерет, та ясновербні плавні, Та многовода дужа течія. […]...

“Чи й ти ішов крізь ніч?” Вона така, як море, що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори ключем нових пізнань замкнув твої […]...

БІЛА МЕЛОДІЯ Глянув: лелечко, лілії! Світ мій в білому-білому. Я в сні? Ні-таки, ні-таки ж!.. Ліг сніг… Срібною ниткою В’ється тиша між […]...

“Як луна загубленого раю…” Як луна загубленого раю – На дзвіниці відгукнувся дзвін, І зірвалась біла-біла зграя, Зграя білих-білих голубів. Вечір вдарив червінню по […]...

“Ой майнули білі коні…” Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з […]...

“Земле рідна! Мозок мій світліє…” Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподівання і мрії У життя вриваються моє. Я живу […]...

ДУШКО МОЯ РОЗМАЇТА Душко моя розмайная, Душко розмаїта, Що з тобою учинити, Де тебе подіти? Посаджу тя у садочку – Буде рожа клясти, […]...

“Біла мево, що кружляєш…” Біла мево, що кружляєш Над водою низько-низько, Чом же ти так безупинно Б’єшся й жалібно квилиш? Подивися, біла мево, Як […]...

“Усе перебiжне зникає нехай…” Усе перебiжне зникає нехай… Гiллям хай осiннiм здивується гай, Хай випливе тиша з пташиноi сварки I листя спаде, наче попiл […]...

“Поле широке…” Поле широке – У два крила. Жито високе – У погляд орла. Житом Іде Дівчина Біла-біла, Як мати породила, І […]...

НА СПРАВЖНЬОМУ СНІГУ, СТВОРЕНОМУ ЛЮДИНОЮ Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться біла метелиця, вітром збиває із ніг. День, наче писанка сонцем розписана, а […]...

СИВА МЕЛОДІЯ Годинник віку цокає-вицокує, і на душі уже година пізня. У спомини тополею високою з-за обрію приходить рідна пісня. Блукала рідна […]...

ЗЛАТА УЛІЧКА* Камінь розігрітий аж пашить. Втомлений, замислений іду. Повнить сонце Улічку Злату, Сонцю тут подобається жить. Втомлений, замислений іду. Прага, Праго, […]...

Related posts: