НАСТРІЙ
Зміяться змії рівнобіжно.
Навколить мла. Побіг експрес.
За ним я мчу безшумногнівно
І чуда жду з брудних небес.
Ліхтарить світло. Блещуть змії.
Зникають вогники у млі.
І сльозять тихо мої вії,
Бо мало місця на землі!
31. III. 1914. Київ
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- ВОГНИКИ Мене далекі ваблять вогники В нічнім просторі степовім, І виникають мрійні здогади В палкім уявленні моїм. Мигають вогники загадкою. Хто […]...
- “Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...
- ЕКСПРЕСОВІТЕР З експресовітром я товаришую. Він вільний і зі мною бачиться завжди. Слова безсловесні – заклику – чую, Вони проймають, щоб […]...
- СВІЖИЙ НАСТРІЙ Розгойдалися хмари, як гілля вільшини, І обняли мене дужі вихри, Не співатиму вже лебединої пісні, Не умру, як журавлиний клич. […]...
- ПО БУХТІ СКРІЗЬ Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. […]...
- НАСТРІЙ Встану о четвертій і пішки за місто піду, Повию на вранішній місяць, закохавшися у гульвісу. Куплю на Бесарабці безсмертників – […]...
- НАСТРІЙ Друзі мої! Вороги мої! Люде! Яка прекрасна вільна земля! Хай вічно благословенним буде її ім’я! Скільки радощів! Скільки втіхи в […]...
- “Настрій такий у нас з тобою…” Настрій такий у нас з тобою, Якого не відають духом ниції… Гуляти весілля? Ставати до бою? Чи, може, інші є […]...
- МОТИВ НІШНІАНІДЗЕ Земля для зерна – не могила, Отрута змії для змії – не отрута. Як піхов клинком не пораниш, Отак і […]...
- ХАТКА ІЗ ГРАНАТА Я потім вам скажу – усе, що треба, А зараз – уст, я хочу Ваших уст! Я буду делікатним. – […]...
- СКІНЧИЛОСЬ ЛІТО Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні – без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом […]...
- ЕТЮД Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо […]...
- В СУСІДСТВІ З ЛЕЛЕКАМИ Чому так мало на землі лелек? Мене бентежить їхній дивний клекіт, мені здається, що вони пришельці, що десь колись таємно […]...
- “Сріблом чорніють озера…” Сріблом чорніють озера В засніжених кратерах. Смерч танцює На плоскогір’ї. Ріки – змії отруйні Метаються десь по розколинах. Гарячі джерела […]...
- ПРИ СВІТЛІ МІСЯЦЯ Повернутись електричкою Пізно увечері, Привезти із собою Татарського зілля, Очеретових котиків Чи соснових шишок. Покласти усе на балконі, Вимкнути світло […]...
- “Потяг пролинув. Її вже нема…” Потяг пролинув. Її вже нема. Зникли очі й веселий рот. Залишилась в уяві всмішка німа. Осиротів мій bloc-notes. 11. V. […]...
- МИСТЕЦТВО ЄДНАЄ Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка […]...
- ВИЙДУ Я В ПОЛЕ Вийду я в поле. Може ще вбита Мрія воскресне! Йду над ручай. Тихо дрімає сірий лан жита, Річка так тихо […]...
- “Стежечка в житах іще біжить…” Стежечка в житах іще біжить. Каченя ув осоках плюскочеться. …Важко помирать, як хочеш жить, Важче жити, коли жить не хочеться. […]...
- “Тихо гойдаються в синьому морі…” Тихо гойдаються в синьому морі Іскоркі-зорі, Ніби купаються в хвилі блискучій Рій їх летючий. Скелі здіймаються, ще неостилі, Темні, похилі. […]...
- “Світає…” Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В тумані загорнувшись, далекі тополі […]...
- “Я пришла к поэту в гости…” Александру Блоку Я пришла к поэту в гости. Ровно полдень. Воскресенье. Тихо в комнате просторной, А за окнами мороз. И […]...
- ГОЛОД 47-го РОКУ На широкім тапчані було місця мало – Мама хрестом лежала… Жебрак – із сусіднього села сивий дід Хомко – На […]...
- “Із лану вигнаний колоссям…” Із лану вигнаний колоссям, Кукіль пригнувся до землі. Пожовкле листя заплелося В уклін стебла, як змії злі. Йому не шле […]...
- “Часу завше не стача…” Часу завше не стача, І трудам кінця немає. А життя, немов свіча, Непомітно догорає. Так воно і догорить, Тихо згасне, […]...
- ОСТРАХ Час іде. Стіни бовваніють. Сили лютують земні. Нащо на щию змії Тобі й мені? Кинути мусимо страх. Жах пережити – […]...
- Не ставлять свічника не ставлять свічника з вогненними свічами у білий день на причілок вікна: у світлі світло тане він щедро розсипає у […]...
- “З далекого походу…” З далекого походу Вернувсь до мене брат. Одкинув він рушницю, На край стола схиливсь. – Ой що ж ти, брате, […]...
- ТРИ СТРОФИ Ці три строфи, неначе три тополі, Чи три верби, похилені в журбі, Чи три свічі, погаслі й захололі, – Але, […]...
- КОСОВИЦЯ Над покосами марево тепле, Днина гожа, висока, ясна. Серед лугу косар косу клепле – Колихає простори луна. У зеніті, в […]...
- “Найлегше згадую жабу…” Найлегше згадую жабу. Точніше, її очі, страшніші від очей змії. Бо то очі жаби, яка в сутінках прийшла назавше забрати […]...
- “Білі змії повзуть по схилах…” Білі змії повзуть по схилах, Білі змії прудких завій. І не бачу я друзів милих, І не знаю, де жереб […]...
- ДО ДАНТА (прочитавши його поему “Пекло”) Хто не знає, Данте, твого горювання, Той і твого пекла страшного не взнає: З твого серця вийшли ті оповідання. В […]...
- 2. ЗОРЯ Там, де нас немає і не буде, сніг упав на вежі і сади. В темряві жаріють без остуди вогники у […]...
- ВЕЧІРНЯ Під деревами – вечір. Сонце кидає в вікно останні мідяки, які зникають між смуглявістю твоїх колін. В кімнаті: тільки ми....
- ПРИЧАСТЯ В сирій землі померкло світло. Минають дні з закутаними лицями і не торкають моченою в оцті губкою уста. Стіни тужать […]...
- “Місця, де зроду не бували ми…” Місця, де зроду не бували ми, Лежать десь на краю землі. Нас літаки несуть над хмарами, Везуть за море кораблі. […]...
- “Я комусь приснився…” Я комусь приснився смішний на рік молодий говорив усе те що забувається після пробудження або не говорив звучала спокійна музика […]...
- ВЕСНЯНА НІЧ Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! […]...
- РОЗПЛІТАННЯ КОСИ “тихо-тихо Дунай воду несе а ще тихше дівка косу чеше” – благослови Боже і отець і мати своєму дитяті косу […]...