“Всі ми хворієм нині…”

Related posts:

1. “Спадає тривога не тільки свинцем…” Спадає тривога не тільки свинцем – Спадає тривога дощами в лице, Спадає тривога сльозиною з вій – Її ти, поете, […]...
2. “В твої голубенькі очі…” В твої голубенькі очі, Як в море тих е, зазираю, І мрій стільки в серці у мене, Що я про […]...
3. “Борвієм гряди, Месіє…” Борвієм гряди, Месіє! Розколюй вагу наруг! Сичить головатим змієм На друга нещирий друг. І бродять, немов цигани, Сини – безталанний […]...
4. “Липнева ласко, де ти нині, де ти?..” Липнева ласко, де ти нині, де ти? Осінній вітер куряву гребе. Ген явір кида золоті монети, Але не здатний викупить […]...
5. “Ой щось воно рано, кохана, ой рано…” Ой щось воно рано, кохана, ой рано На схили печерські упали сніги. Безвітря, і спокій, і тиші омана, Лиш чути […]...
6. “Я нині весь – немов крутий заміс…” Я нині весь – немов крутий заміс Із споминів, та сповідей, та сліз. Шаную те і вірю тільки в те, […]...
7. ЯК БРАЛИ ДЗВОНИ Ранком, як стало лиш світати, Прийшли під церкву царські слуги. Як стали дзвони забирати, Понісся плач жалю і туги… Так […]...
8. 3. ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР Воскову свічку, брате, засвіти, Хай тінь відступить у кутки печери І, помолившись по легкій вечері, До півночі мереж святі листи. […]...
9. “Похоронні дзвони…” Похоронні дзвони… – Дзвонять? – По кому дзвонять? – Дзвонити заборонено, ховають без дзвонів. – Кого? – Що?.. – Закопане […]...
10. ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині; Пишуть сумні вісти – будеш, сину, сам… Мамо моя хвора, руку дай дитині, Мамо, […]...
11. “Він і нині скрипаль…” Він і нині скрипаль, хоч висихає мозок у кістках, коли стрічає писану, пожеристу, особливо барванину, яка жалить кожного, бо найперша […]...
12. “Що нині сталося з нами…” – Що нині сталося з нами, Колись гайдамаками й козаками? – Землею Тараса грузькими шляхами Українська ідея пішла з торбами....
13. “Бачила нині друзів…” Бачила нині друзів: Собаку й хлопчика коло церкви, Прикритих одним плащем. Ви розумієте, Друже: Тому виходжу в місто З кишенями, […]...
14. “А нині на вулиці я заточивсь…” А нині на вулиці я заточивсь, Схитнувся, як від удару. І ніби ж горілки не пив – розучивсь, Й не […]...
15. “Немовби все таке ж учора й нині…” Немовби все таке ж учора й нині: Тече ріка, стоїть зоря в зеніті. А Прометей приніс вогню людині – Й […]...
16. Нині тебе ще приймає земля нині тебе ще приймає земля нині ще піт на подушках не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
17. “Тут літо ходило, а нині – осінь…” Тут літо ходило, а нині – осінь. Покошено трави. Засіяно лан. Малу павутиночку вітер відносить, За неї чіпляється сивий бур’ян. […]...
18. “Такий похмурий вечір нині…” Такий похмурий вечір нині, кривавий захід знов мовчить, і западає тінь в долині, і вітер з півночі шумить. А потім […]...
19. “нині тебе ще приймає земля…” нині тебе ще приймає земля на подушках нині піт ще не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
20. “Вчора ще недоспілі, а нині уже переспілі…” Вчора ще недоспілі, а нині уже переспілі, і одспівані, наче далекі пташині пісні, твої губи невмілі, а нині такі вже […]...
21. “Подайте маску – замаскуюсь нині…” Подайте маску – замаскуюсь нині Під бідаря, щоб пишна та сволота, Яку скрашають шовк і позолота, Мене в своїй не […]...
22. “ти бачиш нині слід коня” ти бачиш нині слід коня ти чуєш тихий блюз поблизу і пророкуєш вигнання ясних дерев з ясного лісу ти йдеш […]...
23. “Мені зоря сіяла нині вранці…” Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я […]...
24. “прощай гаутамо я нині до замку дійшов…” прощай гаутамо я нині до замку дійшов корона спітніла на лобі опалому в дріж на босих дорогах знайдеться мій ликавий […]...
25. НА КЛАРНЕТІ”Мов нині бачу все: у залі балевій…” Мов нині бачу все: у залі балевій Веселий гамір слів за шумом шовку в’ється, І мерехтить кругом світил дрімучих рій, […]...
26. “Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...
27. СТАРЕЦЬ (Дума) Надежді Олександрівні Білозерській Бринь бандура, та й замовкне… Чом же не заграє? Стоїть старець під віконцем, – Чом же не […]...
28. СПОМИНИ Сумеркові тони… Похоронні дзвони – Дінь-дон… Ніби на екрані Образи в тумані, Крізь сон. Рухи молитовні, Погляди любовні, Німі… Крила […]...
29. “Ах, скільки струн в душі дзвенить…” Ах, скільки струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?! Ні, слів людських […]...
30. СВІТ СТРЯСАЮТЬ ГРОЗИ НА ЛЮДСЬКІЇ СЛЬОЗИ Пожалься, Боже, що світ закурився, Це за гріхи Бог на всіх нас озлився! Брат брату недруг, син батьку ворожий, Скрізь […]...
31. НАД ПОВІСТЮ “ЗАХАР БЕРКУТ” Пахучий мед із голубих долин Франкової нев’янучої мови, На ароматах золотих пилин Настояно той чар живого слова. Яріє на тухольському […]...
32. ЗАГРАЛИ ДЗВОНИ Заграли дзвони, заграли дзвони, заграли… Із буйним вітром на перегони помчали. Несуть розраду, несуть потіху з собою І під мужицьку […]...
33. “Коли помру – прийдіть до мене, люди…” Коли помру – прийдіть до мене, люди, Свічки прощання мовчки запаліть. По мені безліч днів щасливих буде І неповторних веселкових […]...
34. ЗАПАХУЩИЙ ТРАВЕНЬ Благословенні зруби й полонини, Що вас я хочу в безнадійні ночі! Як добре – там – знайти зорю пророчу, Дзвонити […]...
35. Юрій Болеслав Після Льва, після Андрія Княжив Юрій Болеслав, Син поляка й українки Про поляків тільки дбав. Будував костьоли польські, Запроваджував латинь, […]...
36. ПРОПАСТЬ Я кинув там камінь і слухав – Прогалина тихо ковтнула – Приповз я і глянув без руху, Тривога слова всі […]...
37. САД Так смолоскипно виграйнуло сонце Тривожним гроном форм і кольорів, І зачаровано між травами побрів Маленький сад, пашіючи долоньками. Освітлений, наляканий […]...
38. “В зелених переспівах…” Євгену Гуцалові Євгену Гуцалові В зелених переспівах зоряно-криляно-клично Над вічним праполем і небом правічним Душа засвітилася, повна довіри До сизого […]...
39. Люблю України коханої небо Люблю України коханої небо, що буде, люблю, й що було. Живи, моє серце, живи не для себе, для себе ж […]...
40. “Морози вдарили тріскучі…” Морози вдарили тріскучі, Спинились ріки у плавбі. Повиті в ніжний іній, пущі Стоять сріблясто-голубі. Вночі гудуть, вітри гримучі, Дроти ридають […]...