МОТЕТ

Related posts:

1. “Дерева ще стоять зелені…” Дерева ще стоять зелені, А дні погожі і ясні. Та не такі уже натхненні Пташині щебети-пісні. Притишились у ріках води, […]...
2. “У срібне царство цвіркунів…” У срібне царство цвіркунів Од вітру голубого Упав інжир і розімлів, І не сказав нічого. Його понюхала оса Своїм жовтеньким […]...
3. УДАРИ МОЛОТА І СЕРЦЯ Удари молота і серця – І перебої… і провал… Але ізнову розіллється Вогнем гартований хорал. Муром затято обрій – Вдарте […]...
4. “Які щасливі очі у казок…” Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає. […]...
5. ЗОЛОТІ РУЇНИ (Микулинці) Удари сльози вже не висічуть – Каміння в промінні горить (Каміння з глибоким корінням), В румовищах – носи лисячі, Бузок […]...
6. МАРИНА Й СОНЕЧКО (Байки й прибаютки) В калюжу дивлячись, малесенька Марина Уздріла Сонечко, хотіла цяцю взять. Взяла – багно!.. І хто б Марину став пенять? Марина […]...
7. “Лягла зима. Завіяло дороги…” Лягла зима. Завіяло дороги. Тремтять хати від холоду. Клуні Ховають жито миршаве і вбоге, Мороз погрози пише на вікні. О, […]...
8. “Трава у лузі пожовтіла…” Трава у лузі пожовтіла, Завмерла річка в берегах. Стара верба осиротіла, Згубивши листя на вітрах. Стоїть вона край оболоні, І […]...
9. “Відлітають птахи, облітають сади…” Відлітають птахи, облітають сади, Спорожніли поля і городи. Ще немає снігів, але вже холоди Остудили і землю, і води. З […]...
10. ГОЛУБИНИЙ МІСТ Стала в лазурі туча, туча чорнокипуча. Як корабель – загриміла, заплакала – як немовля… спочуває їй земля. Тим часом сонечко […]...
11. “Ще не гуляє заметіль…” Ще не гуляє заметіль… Коло вікна постою. Заплівся мій життєйський хміль Твоєю добротою. Ще тільки перші холоди, А мислі не […]...
12. “Неждано так ця хмара присиніла…” Неждано так ця хмара присиніла З-над Сожу, а чи, може, з-над Березина… Трьома вітрами хмара підперезана, Неждано так здалеку присиніла. […]...
13. ТУГА Не чути зозуль, нема й солов’я, Якими дзвеніла юність моя. Ні дуба, ні клена… Лише землі Вклоняються лячно вбогі паплі: […]...
14. “Чи зерна люгають у свіжу ріллю…” Чи зерна лягають у свіжу ріллю, Чи грає колоссям на вітрі пшениця, Господи, як я цю землю люблю, Кожна билинка, […]...
15. ПІСНЯ Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком […]...
16. “Росте тривоги чорний парашут…” Росте тривоги чорний парашут: у грудях розкривається – і тисне, аж витискає серце крізь горлянку… Із шкаралущі тіла братчик Брут […]...
17. “Барвистим рястом озеленена…” Барвистим рястом озеленена Сонлива київська гора, Та ще торішнім листям встелена Крута стежина до Дніпра. Ще недовірливі акації Чекають справжнього […]...
18. “Ой, спіткнувся в чистім полі…” Ой, спіткнувся в чистім полі Воровий гривун. Розмахнувся в буйну тирсу Хвацький хорошун. Розпростер могутні руки, Цілину притовк… На плечі […]...
19. Кримські відгуки I. IМПРОВIЗАЦIЯ В гаю далекiм, в гущавинi пишнiй, Kвiти гранати палкi розцвiтають, Мов поцiлунки палкi на устах Iншим палким поцiлункам назустрiч, Мов […]...
20. ВІДЧУТТЯ У ( 3 Артюра Рембо) У літні присмерки по стежці буду йти, Через жита, босоніж, по травиці. Відчую свіжу прохолоду […]...
21. “Акації. Бджолині дзвони…” Акації. Бджолині дзвони. Пшениці колихливий лан. І маків полотно червоне, Рвучке і ніжне, мов талан. Гніздо в колоссі, мов колиска, […]...
22. “Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...
23. ЦВІТУТЬ АКАЦІЇ Цвітуть акації, цвітуть, Довкіль медами пахне п’янко. Сміються зорі і несуть Нам слово вічності щоранку. Радіє сонцю білий світ І […]...
24. “Невже празниковий розходиться люд?..” Невже празниковий розходиться люд? Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут, хоч це – не молитва. Не […]...
25. МАЇВКА Білі черешні, рожеві морелі Травневого вечора Рядком біжать на маївку, Гублять віночки. А біла хата на горбі, Мов господиня в […]...
26. “Ми літні вже (сіножаті густі…” Ми літні вже (сіножаті густі Медово пахнуть вистояним літом), Вже не зелені, ще не золоті… Ще цим деревам буйно шелестіли. […]...
27. “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
28. ЗЕМЛЯ Там глибокі річища робіт багряніють корою облич, коли світлом стерня сурмить, ланцюгами виблискує спека, роздима чорноту цвіркунів над степом. Малиновіє […]...
29. “Зима побілила сади…” Зима побілила сади – У квітні їм знов квітувати. А мати пішла назавжди І вже не повернеться мати. Сувора настала […]...
30. ФУГА Сувора фуга чотиригласна Летить увечір в гарячий сад, Де розлилися мімози пахом І темно кактус зачервонів. Вона – чужинка незрозуміла […]...
31. ЧУЮ Чую, земле, твоє дихання, Розумію твій тихий сум, Як на тебе холодні світання Ронять пригорщами росу. Знаю – зливи, та […]...
32. ХВИЛІ Зловився короп, й рук нема тримати. Лиш груди – меч, що – межі ворожнечі. Краплини – крок, – все ближче […]...
33. МАРЧЕНКО (Передсмертне слово) Розметай На безкрай Буревіями гніву Цю, як тля, Із Кремля Злу навалу бурхливу! Помолись І помстись Пеклом, повним покари, За […]...
34. ПОЕТ І ПРИРОДА Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс, І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на […]...
35. “Все бурхливіші крила негоди…” Все бурхливіші крила негоди, І тривожніший все я, ждучи: Вік героїв величний надходить, І щоночі на небі мечі. І щоночі […]...
36. ДИДАКТИЧНЕ Світ неубутний, новий повсякчасно; у ньому все доцільне, що прекрасне. Закон один панує всевладущий, єднаючи повітрям усяк сущих, даруючи неспокій, […]...
37. БІДА Біда приходить несподівано, Її не кличуть і не ждуть. Слабкі у ній тремтять, як ртуть, А сильні крицею стають, – […]...
38. ХТО СКАЖЕ + Крапнув щось дощ – і всі асфальти У висипному Тифі… Молодий новеліст: – не хочу, не можу писати! Місто […]...
39. СОКОЛИК Ішов п’яний серед ночі. Добре десь напився! Раптом бачить: повний місяць в калюжі відбився. А п’яному, як малому, усе вдивовижу. […]...
40. АРАЛЬСЬКА НІЧ Пашить жаротою аральська ніч Понад торбами жовтої пустелі, А він німує в каторжній шинелі, З Волосожаром ставши віч-на-віч. Сумуй, душе! […]...