“Вже червоніють помідори…”

Related posts:

1. “І небо невмите, і заспані хвилі…” І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго […]...
2. КРИТИЧНА МИТЬ Я не з вами, обережні, я півнеба розсотав. Спить зелене узбережжя, і чарує висота. Хто жадає перебути всі негоди у […]...
3. ПОМІДОРИ У нас на грядці, між високими картоплинням, росли кущі домашніх помідорів. Тяглися на осонну золотінь, та заступала зеленава тінь. Сюди […]...
4. ТЮДІВ На Чузі десь моя гуляє мрія, Де небом лине низинкова хмара, Де лом-трава над кручею і яром, Де соколиний переліт […]...
5. СУЗІР’Я РИБ Біле, небо синіє вгорі, Переходить у чорну безодню. По зеленій траві на горі Хтось розсипав намисто Господнє. В кожнім спить […]...
6. КОЗАЦЬКИЙ ХРЕСТ Мав двадцять літ. Загинув у Чечні. Дістав козацького хреста на спочив. А ти біжиш, але скажи мені, До чого ти […]...
7. Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні З циклу “Нотатки фенолога” Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні – переповнена дійством напружена мить. Передчасні світанки, […]...
8. НАД МОРЕМ Скелястий берег, спокій, забуття, Печери, гроти, голубі затони, Вітрил і хвиль безжурні перегони, Небес і вод заобрійне злиття. Бентежне, щемне, […]...
9. “Смерть, як ловець, ладнає сіті…” Смерть, як ловець, ладнає сіті На все живе у білім світі. Не обійти їх, не минути, І мить між бути […]...
10. “Злягло та й спить…” Злягло та й спить… Хай спить, допоки спиться, І не будім, і не тривожмо сну, Тривожно й так, жорстким часто […]...
11. ТОСТ Ти тут! Ти тут! Кохана, ти як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях […]...
12. “І знову цілу ніч верзлося…” І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І […]...
13. МИР Світає. Спить дружина. Спить дочка… Мені ж не спиться. У вікно прочинене дмухнув червневий чистий вітерець і ледь торкнув листок […]...
14. “Коли моя рука, то тиха, то лукава…” Коли моя рука, то тиха, то лукава, В промінні сну торкнеться губ твоїх І попливе по шиї і небавом З […]...
15. “Бура трава без води…” Бура трава без води В гарячім конанні злягла. Над степом, од сонця рудим, Дзвінка пролітала стріла. Все заглушила на мить […]...
16. “Що тебе пригинає…” Що тебе пригинає до сирої землі? Це твоя тайна таїн дотліває; в золі. Ця зола це вчорашня, це не дим […]...
17. КАВУНИ За кукурудзою, де пару спокій, Де проса й гречки запашні клини, Під сонцем спіють темні тумани Й манастирі, важкі, зеленобокі. […]...
18. КОРОТКА БАЛАДА ПРО ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ Була собі казка стара, А в казки – щасливий кінець. Зустрівся із смертю боєць, Але відступила стара. І вижив солдат, […]...
19. КВІТКИ Що кажуть, душко, квіточки ті милі, Що он так красно на траві цвітуть? – Зривай ті квіти, доки ще зацвилі […]...
20. ВІЮТЬ ВІТРИ Віють вітри, віють буйні, Деревина гнеться, Попід хату, попри вікна Чорний сум снується. Стук! – І хто там? – Я, […]...
21. “…і знову ти прийдеш…” …і знову ти прийдеш така тендітна як дівчинка-стеблинка вдихну терпкий цей аромат життя губами торкнусь троянди пелюсток едему сад затьохкає […]...
22. ЗГОРЯЮТЬ ДНІ Згоряють дні на небосклоні У пітьму кануть забуття, Спадають попелом на скроні – Немає вороття! Немає вороття! Як подорожні на […]...
23. “Десь є там яр у глибині полів…” Десь є там яр у глибині полів, Десь є там я над яром тим дніпровим. У тім яру на темнім […]...
24. “Садок, і пасіка, і дід…” Садок, і пасіка, і дід, У курені – суха солома. В зелених травах тоне слід, В розмові щирій тане втома. […]...
25. БЕРЕЗОВСЬКИЙ. БЕЗВИХІДЬ До горла – бритву, і кінець! І вже не треба ката, І закривавлений вінець – За всі борги розплата. Рвучкі […]...
26. ШЕВЧЕНКО Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше […]...
27. “Як все живе, поволі умираю…” Як все живе, поволі умираю І знаю: на краю – пекельне зло… Вже цілу вічність я тебе кохаю, А ніби […]...
28. З ПУШКІНА Я пережив свої бажання І мрії пережив свої, Осталися одні страждання, Одні в сердечній пустоті. Від лютих бур лихої долі […]...
29. “Гукнула далечінь осіння…” Гукнула далечінь осіння, А ліс лункий стояв, мов храм, Возвівши готики склепіння. Від рани зашивався шрам Цвірінькотом, джмеля басоллю, Ледь […]...
30. КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сповідального гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
31. КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сподіваного гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
32. “СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ ВІДПАЛЕНІВ…” Серпневий день відпаленів, Розлив довкіль тепло – Гіркавим духом полинів Над степом потягло. Полин-гірчак, полин-бур’ян, Пахучая трава, Аж серце гоїться […]...
33. Ти знову повертаєшся в той дім Ти знову повертаєшся в той дім, де, мов гіркі сувої самовидця, лежать роки. А вже прийдешні лиця біліють, ніби маски […]...
34. Так буває вічно і ніколи так буває вічно і ніколи сонний дим на землю опада золотих хмарин ламкі околи сонця кров солом’яно-руда так перетинаються і […]...
35. СТИХ III Всьо минеться, всьо розрушить Вир буття і міль часу, Студінь смерті всьо зморозить; Славу, честь, добро, красу Втоплять сльози; Всьо […]...
36. СОНЕТ ІЗ ТОРБИНКОЮ КВАСОЛІ У дерев’яному цебрі сплять коні білі і рябі: біленькі – білі, а рябі – із ледве зримим фіолетом; такі великі […]...
37. БРЕХНЯ Від Рузвельта до Сталіна гонець Прибув з запитанням: – Що руським треба, Щоб швидше цій війні настав кінець І мирний […]...
38. “Прийду на сповідь до Дніпра…” Пам’яті Володимира Забаштанського Прийду на сповідь до Дніпра, Схилюся над водою. Настала, Дніпре мій, пора Прощатися з тобою. Прощай, Славутичу, […]...
39. ШЕВЧЕНКО Де сон, де син, де тисячі синів Сплять тисячними снами й переснами – Не спить один там Сон з усіх […]...
40. МАТИ Роби й роби. Затерпла спина. І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? […]...