СРІБНИЙ СОНЕТ

М. Алексеєву

Посріблені ліси окуталися тінню,
А небосхил горить і віти золотить.
Виходжу я на шлях – на смугу ясно синю, –
І чудно й дзвінко сніг під валянком скрипить.

У цьому ж лісі я пив самоту осінню,
Тут весну цілував під шелест верховіть,
Тут літом пропливли ледачі дні незмінні, –
Тепер сюди прийшов мороза я зустріть.

Цей вечір, замкнений в холодному спокої,
Ясний, докінчений нагадує сонет,
Сонет краси гаїв і тиші зимової.

Зі сніжних рим дзвінких його зложив поет,
Чий силует на тлі блакиті неземної
Для тих, хто молиться, є божий силует.

1911-1918

(3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Сонет – величний пам’ятник хвилині…” Сонет – величний пам’ятник хвилині, Душі об’явлення для проминань Безсмертних днів. На святощі поглянь: Очисні жертви, дива страховинні Чекають сповнення […]...

“Не гань сонета, молодий письмаче…” Не гань сонета, молодий письмаче, Його краси не знавши. Мов ключем, Шекспір ним серце відмикав мигцем; Петрарка гоїв рани, співом […]...

СОНЕТ НУДЬГИ Й БАЖАННЯ СОНЕТ НУДЬГИ Й БАЖАННЯ Немає гірш, як буть собі нудним: Не гіркість яду – кислощі цитрини, Не розмахи в оркестрі […]...

“Місто, премісто, прамісто моє…” Місто, премісто, прамісто моє! Стійбище людське з асфальту й бетону. Як там не буде, а все-таки є той силует у […]...

СОНЕТ Дмитрові Павличку Дмитрові Павличку Тече ріка. І неба фіолет – Мені течінню зоряно-пливкою… Тече сонет неквапно під рукою, Немов не […]...

СЮЖЕТ Колами, колами листя – в осінньому танго… Може, це спогад?.. А може, незбутий сюжет: Ніби в Полтаві біляво біліє альтанка… […]...

ПОСЛЕДНИЙ СОНЕТ У вдохновенья есть своя отвага, Свое бесстрашье, даже удальство. Без этого поэзия – бумага И мастерство тончайшее мертво. Но если […]...

СПОГАД ПРО СУМГАЇТ Колір неба нагадує колір вогню. Покотилося сонце в піщані бархани. І на зміну ясному і гожому дню Вечір стелить над […]...

“Ані вік золотий, ані срібний…” Ані вік золотий, ані срібний… Помаранчевий тане туман. І стоїш ти такий непотрібний. А довкола вирує майдан. У нові, у […]...

“Місяця срібний дзюб…” Місяця срібний дзюб Там, в далині, вгорі. Місто – камінний куб, Сум і сон – ліхтарі. Зовсім звичайна річ, І […]...

“Ніч… а човен – як срібний птах…” Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій […]...

“Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...

ЗАПРОСИНИ У холодному небі золотий човен із хмари на хмару, на хмару із хмари – і на місці… Я розкажу тобі […]...

“Тисячолітній дуб в Холодному Яру…” Тисячолітній дуб в Холодному Яру, Воскреслий з небуття маленький хутір Буда. Як мало важить те, що я колись умру, Як […]...

“Не розповісти – показати має…” Не розповісти – показати має Краси і правди спрагнений поет! У нього визріє лишень сюжет, Якщо яскравих образів немає. Короткий […]...

ПОЕТ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]...

МАЛЬВА В Єгипті, над Червоним морем, Між кактусами, на піску Вона стоїть із цвітом хворим, Здоровий цвіт – у сповитку. Я […]...

“Колись ми тут любов’ю пломеніли…” Колись ми тут любов’ю пломеніли І шепотіли: лиш не розлюби! Гаїв поважних стомлені дуби Про щось тоді таємне шепотіли. І […]...

Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої. Розкрив я до […]...

“Тут цілий день, у казанах закутий…” Тут цілий день, у казанах закутий, Кипить асфальт задушливо-тяжкий, І білий пил, колючий і густий, На легені спадає, як отрута. […]...

З Максиміліана Волошина СОНЕТ Стемнілим золотом і жовчою напоїв Вечірній час горби. У млі червоно-бурій Жмути кошлатих трав, мов у звірячій шкурі, В огні […]...

З Олександра Пушкіна СОНЕТ Scorn not the sonnet, critic Wordsworth Суворий Дант не зневажав сонета; Петрарка в нім кохання виливав; Кохався в грі його […]...

СІЛЬСЬКИЙ СОНЕТ (З зимових спогадів про літо) Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу […]...

ВИГНАНЕЦЬ В свято – день, розірваний надвоє. День з маленькою павзкою. Ранок, що молодість нашу нагадує, Вечір, що видається казкою. Це […]...

ДО МУДРОСТІ Тим, хто дарує людям Вічну Мудрість книг – присвячую. У тиші Храму, де живуть слова І мови, й пісні рідної […]...

ДВОМА ПАЛЬЦЯМИ * циркулем цигаркового диму замкнений овид ліктем переконуєшся в існуванні повій з півпоруху очей пізнаєш мову хіті ловиш у собі […]...

ІІІ. “Там, де втомно в темінь тоне…” Там, де втомно в темінь тоне Кучерявий вечір, Хтось невтомний дзвоном дзвонить Про чарівні речі. Шелестять шовкові хмари Безчисельним шовком. […]...

ТУМАН Щоб оцей туман та сніги поїв. Цей важкий туман, нерозгаданий. Впав на груди піль, на печаль гаїв, Впав на тихий […]...

В ТЕАТР Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу з колегою Ах я буду цілий вечір уявляти […]...

СУЧАСНИКИ Максимові Рильському Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських піль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вічний біль. Краси веселий […]...

“Буде, допоки у мене є дні…” Буде, допоки у мене є дні, Твій силует у кухоннім вікні Чисто світитись. А день мій погасне, – З книжки […]...

КОБЗАРЮ Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень – безліч. Тиші – анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні […]...

“Кобзарю…” Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень – безліч. Тиші – анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні […]...

ШУМ ОСИК Бентежний шепіт, трепіт – шум осик Під теплим цим передосіннім вітром Посеред ще незгаслої краси, Де буйно так перецвітає літо. […]...

ЗАХІД СОНЦЯ У ПАРАНІ Семираменні свічники аравкарій Позапалював вечір; перелилася соняшна лява За кобальтову гору. Дзвони: Богородице Діво… Присмерк наляг жорнами на душу. Далеко […]...

СОНЕТ В єгипетській гарячій далині, Над хвилями задуманого Нілу, Тисячоліттями стоїть могила: Там жменю зерна віднайшли в труні. Та хоч воно […]...

СОНЕТ Із Подєбрад до Праги і назад, Щоб завтра знов полинути, як птиця, Якій ніде надовго не спуститься, Якій простір і […]...

СОНЕТ А коло тiнi – толока. У тон шипшин бубниш пишноту… А крок осох осокорка, А тонко римами рок-нота Меча гукала […]...

СОНЕТ Коли німують людські живі душі, тоді і роси кам’яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають […]...

СВЯЩЕННЫЙ СОНЕТ 14 Раздави мое сердце, трехликий Господь, Постучи, подыши, посвети, посмотри, Разломай и сожги мою пыльную плоть И сотри в порошок, и […]...

Related posts: