Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Не гань сонета, молодий письмаче…”

Не гань сонета, молодий письмаче,
Його краси не знавши. Мов ключем,
Шекспір ним серце відмикав мигцем;
Петрарка гоїв рани, співом наче:
Тужба Камоенса крізь нього плаче;
І Тассо вабить слів ясним дощем;
Сонет зацвів над миртовим кущем,
Відколи славний Данте неюначе
Своє чоло вкоронував. Як жар,
Сонет грів Спенсера, в казкові лона
Водив з буденности; коли ж котар
Запона очі пойняла Мільтона,
Сонет став зором – і дививсь поет
В яскраву даль із темрявих тенет.

1954

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Не гань сонета, молодий письмаче…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)