ПОЦІЛУНОК

У темній гущині її я наздогнав.
Вона, вже лежачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась.
Нарешті стишилась – і дивне диво сталось:
Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,
Мов квітка багряна, до мене простягали
Свій келих, сповнений солодкої знемоги.
Натомлені з біги стрункі та дужі ноги
Біліли мармуром під місяцем німим, –
І тихим голосом, охриплим та чудним,
Вона промовила: “Жорстокий переможче!
Упасти в цім бою для мене найдорожче”.

1925

(3 votes, average: 1,67 out of 5)

“Ходи, мій псе! Склонись мені на ноги…” Ходи, мій псе! Склонись мені на ноги І притулись до мене, гей до друга: Обох нас гне однака скорб і […]...

“А скажи – Модільяні був ідіот…” А скажи – Модільяні був ідіот? – допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах. […]...

ПОЦІЛУНОК Зійшли ріки, зійшли ріки – І сніг не біліє; Коло млина на долині Трава зеленіє. Забіліли вишеньки, Груші запашнії; Збираються, […]...

ПОЦІЛУНОК Приключилась ця пригода у лиху годину, В чорні дні, коли фашисти вдерлись на Вкраїну. …Їдуть разом у вагоні офіцер дебелий, […]...

“Вони ще діти в білих рантушках…” А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже […]...

КАЛИНОВА СОПІЛКА Ми з нею разом підем по гриби. Вона мене ненавидить, я знаю. Шумлять мені берези і дуби, шумлять вітри Славутича […]...

ПРОХАННЯ обніми мене як обнімаєш дерева у грозову ніч зодягни мене в своє слово як зодягаєш дітей у їхню безвинність нагодуй […]...

БЕЗДОЩІВ’Я Гірчить полин… і пилюга гірчить, І сива мла висить над косогором, І пересохлим голосом кричить В гарячім небі перелітний ворон. […]...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля […]...

В КРИМУ (уривок) Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в […]...

ДРУГОВІ Коли війнуть вітри на пущу – Вона шумить. Коли під блискавкою хмара – Вона гримить. Коли стальну струну пробудять – […]...

ДВА 1 Передчуваючи розсаду тіла, ти ляжеш в постелі плюща, що заповзе під ребра білі, випрощуючи щем; ти ляжеш в розростях […]...

“Не вино, не сон і не отруту…” Не вино, не сон і не отруту… В темній чаші – спокій і вода. Ти не славив затінки і скруту, […]...

“Робітнича околице…” Робітнича околице, Чи мене розумієш ти? Як серце надвоє колеться Й на попелі хоче рости! Робітнича околице, Зрозумій мене, зрозумій, […]...

МОЖЛИВІСТЬ Нам суджено лиш дно у цьому океані повітрянім, де й дужі вітряки не розженуть все затхле і стояче: нам – […]...

МІЙ ХРЕСТ Сьогодні вечір, а вона – з ними. Сьогодні вітер, а я сам, знову. Оце мій хрест, зніміть його з мене. […]...

ПОЕТИКА склалася першого дня сама по собі не треба було аркану для порівнянь повернувся Богом даний Сенс Свята Тотожність Слова Буття […]...

П’ЯТЬ 1. Перехилиться і пригорне чорним чадом волосся, і напоїть п’янливим голосом в росах; ти, зворушений, захлиснешся білим тілом дівочим – […]...

ЗОРЯ Що траплялося: радість, лихо. Гніт, здавалося, вже догоряв… Та незримо мене і тихо Супроводжувала зоря. В дні нахмурені, невезучі, Як, […]...

CHORINHO Через вікно хлипала флейта Мелодію на жвавих нотах. Було над морем. Смуток Лягав хвилею нам під ноги, І рештки сонця […]...

“Здається, що гори горять,- вечоріє…” Здається, що гори горять,- вечоріє. Вже сонце сховалось за їхню гряду. І, взявшись під руки, як в сонній замрії, Я […]...

ПАШПОРТ І Осінній вітер в лузі свище, Вербу хитаючи тонку; А я схиляюся ще нижче Себе побачити в струмку. Давно з […]...

“Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...

“В темряві ночі тополі тріпочуть…” В темряві ночі тополі тріпочуть. Тихо зітхає вітрець за вікном. Щось квіточки мов спросоння шепочуть… Боже, коли я засну тихим […]...

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ Аж висвистує скрипка від солодкої муки. Дід виспівує хрипко на весіллі онуки. У щасливій оселі, всій родині на диво, пісню […]...

“Я марно вчив граматику кохання…” Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, – ти утікала і ховала сміх межи зубів застиснений захланних. Біліли […]...

ЗЕМЛЯ ЩОСЬ ВІЧНЕ ГОВОРИЛА Натомлені згорнувши крила І розпростеришись навсебіч, Земля щось вічне говорила – І слухала ту мову ніч. Було вікно, у сад […]...

“Я діяв напролом…” Я діяв напролом, Як на фортецю перся. Я розхиляв чолом Твої розкішні перса. Моливсь, як на війні, Під кулями в […]...

АРІСТОДІМОС ЛІХНОС ТВОРЕННЯ МІТУ ПРО КОХАНЦЯ ДІОНІСА І ПЕРСЕФОНИ Я зійшов у цю долину разом із світанком, Але тепер мені перегородили дорогу […]...

“Благословиться хай довіку…” Благословиться хай довіку те місце давнє, непростигле, в якому ненька на долівку мене щемливо опустила. Мене, лиш подихом підперши, вона […]...

“Я вчився сорок літ, та не навчився досі…” Я вчився сорок літ, та не навчився досі Губити подих свій в жіночому волоссі, І гудзики дрібні розстібувать на спині […]...

ЗЕРНИНА Дозріла, у валку, а чи в снопі. Над нею гнулась райдуга коромислом. Земля і люди наші нескупі Їй віддали сподіванки […]...

КОНВАЛІЇ Плачете? – плачте: свічка розтане на вшпиленнях башти – свічка розтане – смерть. Келих востаннє пінявий вщерть. Завтра: світанок вирине […]...

ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...

“До зір гукну: – Всміхалися навіщо?..” До зір гукну: – Всміхалися навіщо?.. На суд, як скаржник, місяця зову. А ти, гультяю, ти, прудкий вітрище, Знічев’я, скажеш, […]...

“Мов блискучі рукояті…” Мов блискучі рукояті Напрацьованих чепіг, Твої ноги в руки взяті, Звуть мене в безтямний гріх, Та який це гріх, кохана, […]...

НОКТЮРН Ночами світ огортають тумани, Карбують спокій бубни й тимпани, Піниться келих дурману-омани. Тільки для мене в самотній келії Росяться сльози […]...

ЖЕНЩИНИ Гарно дивитись на японку і пригадувати рідний край. Коли набігає інша хвиля й хмаркою пробігає душу – тоді я кажу: […]...

КОНІ Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун […]...

АПОСТОЛЬСЬКЕ ПОСЛАННЯ ТОГО, ХТО БУВ ПРИСУТНІЙ НЕЗРИМО І НІКОЛИ НЕ НАЗВАНИЙ Мій час не настав і вже не настане ніколи. Призначив Господь мені: бути апостолом – задовго до того, коли народився […]...

Related posts: