Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






МАВЗОЛЕЙ

Мов блудниця у ліжку перепрілім,
Що в зародку була вже нежива,
Лежить сифозне, плямовисте тіло
І виліплена з воску голова.

Бездушне тіло, що й душі не мало,
Неначе мумію, внесли большевики.
Москва тебе у камінь заховала,
Бо хто стиратиме прокльони і плювки?

Будьонний, Калінін і Сосо, й Мєнжінскій
Стоять, опечалені (“с виду судя…”),
Чекіст лише плаче, ридає Дзєржінскій –
Убивця, що втратив вождя!

А що ти, Росіє, знайшла в цю хвилину?
Який мавзолей збудувавла собі? –
Себе ти поклала у ту ж домовину,
Де скорчився раб чужинецьких рабів!

Ще снитися будуть кутузські погони,
В Нью-Йорк і в Пекін ти ще пхатимеш “крам”,
Та лине плянета за іншим законом,
Який і не снився щурам!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

МАВЗОЛЕЙ - ПОЛТАВА ЛЕОНІД