Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЗДИРАЮТЬ ЛАК

На звалищі старому паровозному
здирають лак іржаво-порохнявий.
Погрюкують утробами порожніми
і згадують минуле паротяги.

Колись вони, гримучі, полаковані,
неслись удаль гаряче, дуже тіло,
мов коники, чавунними підковами
чавунним шляхом лунко цокотіли.

Їм сняться шпали вірні, безкорисливі
і пружних рейок нерозлучна пара.
Їм хочеться бадьоро, клично свиснути,
та вже нема в чавуннім горлі пари.

Здирають лак на тілі паровозному –
і падає лускою він у яму.
Іржаві плями, виразки корозії
з-під лаку проступають лишаями.

Над звалищем забутим, запорошеним
видзвонюють озоном юні грози.
За чорним, старими огорожами
пронизливо гудуть електровози.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)


ЗДИРАЮТЬ ЛАК - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО