“Я бачу молодість свою…”
Я бачу молодість свою,
Воєнне лихоліття –
Тривкого спокою молю
Нове тисячоліття!
Один Господь, напевно, зна,
Як далі будем жити;
Та що порадити синам –
Яким богам служити?
(3 votes, average: 2,00 out of 5)
Related posts:
- ПУЛЬС ЧАСУ На відстані мені ясніш Просвітлює минуле, І час жорстокий все гостріш Ляга на серце чуле. Я бачу молодість свою, Воєнне […]...
- “Нашої заслуги в тім не бачу…” Нашої заслуги в тім не бачу, Нашої не знаю в тім вини, Що козацьку бунтівливу вдачу Нам лишили предки з […]...
- ЗАКОХАНИЙ КУЗЬМА У садочку пригорнулась Галя до Кузьми. – Як Ромео і Джульєтта, будем жити ми. – А Кузьма очима блима: – […]...
- XXIII. “Мою молодість…” Мою молодість носиш в своїй усмішці, в мерехтінні шкіри, в сяєві волосся. Так колись сонце обіймали мої руки, як тебе […]...
- “Оплакую молодість – де її слід?..” Оплакую молодість – де її слід? А слід – у ріці, що перейдена вбрід, І альфа, й омега, і зоряна […]...
- Пошли, господь, свою отраду Пошли, господь, свою отраду Тому, кто в летний жар и зной Как бедный нищий мимо саду Бредет по жесткой мостовой […]...
- “По хвилях бачу, доле – до того…” По хвилях бачу, доле – до того! Ожина дивиться. У зуби аж заходить… Хто ж, як не я, ще грається […]...
- “Тепер дивлюсь, що молодість пройшла…” Тепер дивлюсь, що молодість пройшла, Хоч спресувала в слово час і силу… І тільки згадка, тільки згадка мила Розтала в […]...
- Я БАЧУ Й ВІДЧУВАЮ ВСЕ Я бачу й відчуваю все Та мало розумію, Звідкіль, куди Життя несе, Сказати не умію. Мале, наївне немовля В Природи […]...
- “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
- НА КЛАРНЕТІ”Мов нині бачу все: у залі балевій…” Мов нині бачу все: у залі балевій Веселий гамір слів за шумом шовку в’ється, І мерехтить кругом світил дрімучих рій, […]...
- “Ти не прийшла, тебе не бачу поруч…” Ти не прийшла, тебе не бачу поруч… У небі місяць повагом пливе, промінням срібним землю засіває, з-за хмар, скрививши рот […]...
- ІV. “Очі заплющу і бачу…” Очі заплющу – і бачу: Летить чорнокрилий птах, Що хоче кров гарячу Точити по степах. Уха затичу – і чую: […]...
- ВАРФОЛОМЕЄВІ ШЕВЧЕНКОВІ (на його звістку, що заспокоїв працею свою старість) Нема в світі, рідний брате, Як своя хатина! Поживе в теплі, в затишку Вся твоя родина. А як ще коло […]...
- “Мороз лютує, і сніги метуть…” Мороз лютує, і сніги метуть, І на душі, і в світі каламуть. Нові вожді, нові поводирі, Нове тисячоліття на дворі. […]...
- СТИХ VI Як ранній легіт, цілує очі Ніжний, розкішний туман конання. Обрій темніє, на крилах ночі Несеться любе dolce* розстання. Небесний отче! […]...
- БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ – Як вам, сестро, тут на самоті З чоловіком, що в горілці тоне? Він приніс не щастя – горе чорне, […]...
- ДАЛІ! Далі, о далі звідусіль! Махом останніх зусиль Рвати кайдани гнилої моралі, І далі!.. І далі!.. І далі!.. В край, де […]...
- ПІСНЯ ПРО ВІЧНУ МОЛОДІСТЬ Запрягти до саней чотири чалі коні і в чвал, і в чвал! Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні, аж луна […]...
- “…І заклинання мольфарів…” …І заклинання мольфарів промовив бахур. І знову не почули слів, хто ждав метафор. Лиш забрязчала тьма оков, і знову – […]...
- СПІВАК. За Шіллером. “De Theilung der Erde” “Ходіть, люди, ходіть, добрі, Ходіть, мої діти! – Каже господь милосердний, – Поділю вас світом. Що видите – то і […]...
- ПОРТРЕТИ Надходить час – і вчений чи поет Свій остаточний обира портрет… І ось уже в історію ввійшло Захмарене Тарасове чоло, […]...
- “ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ” (1931) ПІСНЯ ПРО ВІЧНУ МОЛОДІСТЬ Запрягти до саней чотири чалі коні і в чвал, і в чвал! Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні, аж луна […]...
- ДОПОКИ Брати мої, ми житимем у сварі, Хоч буде вдосталь хліба і вина, Допоки на Тарасовім бульварі Співатиме камінний сатана. Ми […]...
- “Деревам щось, напевно, сниться…” Деревам щось, напевно, сниться, Бо серед ночі уві сні Шумить нервово їхнє листя І трепет будить у мені. Напевно, бачать […]...
- “Проклясть бы мог свою судьбу…” Проклясть бы мог свою судьбу, Кто весь свой век, как жалкий нищий, Вел бесконечную борьбу Из-за куска вседневной пищи; Кто […]...
- “Скинь одежу свою…” Скинь одежу свою, Увійди В річку рук моїх – Уже літо, Від джерела аж до моря Замліває ріка, а над […]...
- “Бережи свою духовність…” Бережи свою духовність, Наче свічку у четвер Чистий, Бережи, як совість, Доки ти іще не вмер. Доки сонце у зеніті, […]...
- МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ. ВІДРОДЖЕННЯ Зринає у новітнім хорі Ця найвеличніша з ідей: Чим вище голови в соборів, Тим вище голови в людей. Вставай, мій […]...
- ТИ ПИШНУ КОСУ РОЗПЛЕЛА СВОЮ Ти пишну косу розплела свою – Нараз війнули пахощі на мене Прив’яле сіно і трава зелена. Ти пишну косу розплела […]...
- FINALE Володимирові Жилі Розсіяв Господь по світу Синів світових утрат, Щоб розвів не знав зеніту І брата не відав брат. Як […]...
- “Я більше не плачу… Я муку свою…” Я більше не плачу… Я муку свою В кайдани навік закую: Народ мій закутий в кайдани, Горять його рани… Душу […]...
- “Послав я в небо свою молитву…” Послав я в небо свою молитву: О боже, боже, спини ти кров. Спини ти зваду, подай пораду, Поглянь на діти, […]...
- “Відшаруділо під ногами листя…” Відшаруділо під ногами листя, І віджурилось небо журавлями. Осінній смуток овіває лиця, І холодок прощання поміж нами. Невже це – […]...
- “Вершнику, де тінь свою полишив?…” Вершнику, де тінь свою полишив? Вже відстав і прохолонув вітер, рушив у зворотній шлях катран, повернула течію ріка небесна. Та […]...
- “Тим неситим очам…” Тим неситим очам, Земним богам-царям, І плуги, й кораблі, І всі добра землі, І хвалебні псалми Тим дрібненьким богам. Роботящим […]...
- “Побілила вдова Осінь свою хату…” Побілила вдова Осінь свою хату, А сягає її хата аж до неба, Все прибрала – сісти спочивати б, Та підвести […]...
- ХВАЛЮ ІЛЮЗІЮ Учора тут палахкотіла осінь, немов Ван Гог пройшов міським бульваром, покидавши з небесної палітри доспілу щедрість. Я жила тоді свідомістю, […]...
- “Я терпів свою душу. Страх. Бруд…” Я терпів свою душу. Страх. Бруд. Прошепочу: “Це як над убогою поглумитись. На божий суд не йди своєю дорогою”....
- ПОЛЕ МОЄ ДУХОВНЕ Поле моє духовне другого тисячоліття – десь під самим вершечком, в самім озоновім шарі пружилось розростатись посеред ракетних вибухів… Поволі […]...