Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПОЛЕ МОЄ ДУХОВНЕ

Поле моє духовне
другого тисячоліття –
десь під самим вершечком,
в самім озоновім шарі
пружилось розростатись
посеред ракетних вибухів…
Поволі ставало дірами
глуму, невдячності чорної.
Скільки стачало сили
діри ті затуляти,
серцем їх конопатити –
рани щоб затягалися
чистим озоновим шаром.
Поле моє духовне
спалахами пропалюване –
поглядами ворожими,
градом метеоритним
бите – словами недобрими…
Поле моє позбиване,
зранене, покривавлене,
знову думками стягуване,
рядками міцними позшиване
десь під самим вершечком
другого тисячоліття –
в самім озоновім шарі,
латане, перелатане,
звужується поволі,
з часом стає лиш латкою
в цьому страшному хаосі
(броунівському русі)
безцільному, безладному,
скритному, небезпечному,
вірусово-заразному…
В цьому страшному хаосі
поле моє духовне
силами тими магнічене,
геть все наелектризоване, –
спалахами, розрядами зблискує
словотворчими.
Так на межі озоновій
другого тисячоліття
поле моє духовне
латане, перелатане
стикується перед космосом
тисячоліття третього.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ПОЛЕ МОЄ ДУХОВНЕ - БАБІЙ СТЕПАН