Окупація
…
Хто відповість, скажіть мені,
За що вмирають на війні?
Чом люди йдуть в чужі краї,
Родини кинувши свої
Жадоба вкрасти, захопити
І славу грізну прикопити,
Щоби жили – їх лиш ідеї,
Вожді, закони, архиреї!
Сказати мушу твердо: – Ні,
Розбійній блискавці – війні!
У світі Божому святому
Кривавому не місце грому!
…
А ось – і селище моє,
До терикону тулиться,
Димком знайомим обдає
Комуністична вулиця.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)
Related posts:
- ЄЛИЗАВЕТА КАТОЛИЦЬКА читаю у безмежжі моря книгу мудрости за скибами води що каравели оруть кілями нові світи виблискують на сонці самоцвітами не […]...
- “Я важко жив. Мені було…” Я важко жив. Мені було Не до розваг у світі цьому, Де так сплелось добро і зло, Як світло й […]...
- 23. МИГОТЛИВИЙ ВОГНИК Мушу ломити тіло своє для Тебе, щоб перевтілитись в душу. Мушу ломити кров свою з Тобою, щоби проглянути по той […]...
- ЗАЖУРИЛАСЯ БАБУСЯ – Ти чого так зажурилась? – Запитав старий стару. – Ох, узнати б, де те місце, На якому я умру… […]...
- ГРІМ Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти. […]...
- КАЗКА Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – […]...
- ІДЕАЛЬНА ПАРА Закохалась люта кобра В молодецького вужа. Бо у нього серце добре Й дуже лагідна душа. Пожили душа у душу Може […]...
- Є місце де вода не приживається є місце де вода не приживається гаряча цвіль не втримує слова як чорний танець гордого китайця його печаль по череву […]...
- “Нащо, тату, ти покинув…” Нащо, тату, ти покинув Мене сиротою? Чому мене не взяв малим В могилу з собою? І я б вічним сном […]...
- “Як у нашому селі…” Як у нашому селі Кращі в світі ковалі Що майстри вже, то майстри: Ремонтують трактори, Лагодять поїльні, А ще на […]...
- ІХ. “Пройдуть зливи, замовкнуть грози…” Пройдуть зливи, замовкнуть грози, Задрімають на ланах. І весняного грому погрози Пронесе стороною луна, А проміння довге, як мітли, Обмете […]...
- “Червона калино, чого в лузі гнешся?..” Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця […]...
- Не зимою не синім виляском не зимою не синім виляском сином виразки крони й кореня перестрибнути або вирости місце каменя місце комина обриваючи тіні липові […]...
- ІV. “Очі заплющу і бачу…” Очі заплющу – і бачу: Летить чорнокрилий птах, Що хоче кров гарячу Точити по степах. Уха затичу – і чую: […]...
- “Любив я дику грушу на Брусному…” Борисові Бунчуку Борисові Бунчуку Любив я дику грушу на Брусному, одну й побиту, на верху самому. Вона не заховалася від […]...
- “Я принесла нещедру, обраяну жертву…” Я принесла нещедру, обкраяну жертву. Кому любий такий дарунок? Важко жити по-божому, З байдужих речей читати Його прозору волю. Ще […]...
- ЧУЖА ВЕСНА Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за […]...
- МІЙ КИЇВ Золотоверхий Києве, До твоїх тротуарів прикипає душа. Тут одвічною тінню Шлю прокльони й поклони. Приймаю закони джунглів – твої криваві […]...
- ЩО ХОТІВ СКАЗАТИ ДІД? Дід яблуню садив. А я забіг на хвильку попрощатись. – Бувай, козаче. Набирайся розуму. Побачимось, либонь, не скоро. То я […]...
- 5. З’ява п’ята: “Репліка режисера” – Ох, покину, покину я колись цей театр, марлі всякої накуплю – і буду шити сарафани. Нехай же просвічується крізь […]...
- ЦЕ МОЖЕ ДИВНО Це може дивно, може ненормально З кущами й речами заводити розмови, Які вважаються законно і формально Звичайним крамом без душі […]...
- ТРЕМБІТА Я не знаю де, в якому світі, Чи на небесах, чи на землі, Хтось тужливо грає на трембіті, Хтось віщує […]...
- “Покоління-біжутеріє…” Покоління-біжутеріє, Дивні мої діти! Вже давно мені пора З вами бронзовіти! Але ж ви не даєте – Мушу знов кричати, […]...
- Я був на війні! В сорок першім Мені Не було навіть року, І все ж Я був на війні, У бою жорстокім. Я бачив, […]...
- Театр Святославу Максимчуку Вони ще слухають… Акторе, говори! Вони ще слухають – Ти щось хотів сказати. Твоє лице для них – […]...
- ПРОЩАЙ, МІЙ КРАЮ! Прощай, мій краю! В хорих грудях Проснулася болюча нута, І я зриваю з волі пута І йду у світ – […]...
- “Не грайтесь словами… У слові – ядро…” Не грайтесь словами… У слові – ядро, Енергія ядерна в Божому слові, Воно проросло – розрослося в огром, У вибух […]...
- У ВАГОНІ Ти сидиш навпроти, кучерява, І з-під вій на мене – блись та блись. У твоєму погляді лукавім Хитрість і захоплення […]...
- “Лічу в неволі дні і ночі…” Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть […]...
- ОСТАННІЙ ВІРШ я мушу замовкнути колись, зужитий своїми словами, я мушу перестати повторяти одне слово, яке звучить банально є багато слів, які […]...
- ПРИВІТАННЯ + ПРИВІТАННЯ Назустріч багряному сонцю що встає в Димотумані з-за похмурої сопки Я шлю свій рожевий привіт. І сонцю і […]...
- САМОТНІСТЬ Від мук земних себе не відокремлю, Допоки Світло не здолає тьму. Та мушу визнати: планету Землю Ненавиджу, буває, мов тюрму. […]...
- “Якби ж то серце спокійніше мати…” Якби ж то серце спокійніше мати, Щоб не бентежили передчуття Та не ввижалась напівмертва мати І голодом заморене дитя. І […]...
- ТУТ СЕЛИЩЕ БУЛО Воронки від снарядів, бомб і мін, Рови, окопи і руїни всюди, І печі обгорілі між руїн… Тут селище було! Жили […]...
- СПОВІДЬ Як не жилось мені – не заздрив я нікому, Я тільки ним живу і житиму незмінно,- Воно мені – як […]...
- ПІСНЯ Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком […]...
- ГРОЗА В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Широким листом виноград-лоза Затріпотіла, ніби в сітях риба… Сьогодні вранці вдарила гроза, Як благовісник радості і хліба, І перше поздоровлення […]...
- Постать голосу Я ніколи ні про що не запитував ні в тиші, ні в грому, які жили зі мною поруч. Я мовчки […]...
- “Минає вік у праці та борні…” Минає рік у праці та борні, Минають з ним усі його жахіття, На кожне покоління – по війні, – Сумна […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ОДА МОЛОДОСТІ Лава вулканна нестерпного бітуму. Бурхає полум’я. Валує дим. І рвуться слова без жодного відома: – Коли помирати, то вже молодим! […]...