СУБОТІВ
Десь тут в землі лежить Богданів прах.
Я знаю де, та не скажу нікому,
Бо віднайдуть, розвіють на вітрах
Його кістки, як спалену солому.
А ви, хахли із Києва й Черкас,
Перевертні, затьмарені моголи,
Поклянетеся радо другий раз
у тому, в чому він не клявсь ніколи.
Мовчатиму, як Суботів мовчить,
Хоч добре знає, де його похова,
Допоки із міських, столичних плить
Не зазвучить державна наша мова.
1994
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- НА ДАЧІ Дружині Мені з тобою добре як ніколи. За вікнами осінній дощ шумить. І коли міг би – зупинив би мить, […]...
- СКАЖІТЬ МЕНІ Скажіть мені, коли хто правду знає, А я її від інших не втаю: Чому ніде сопілка так не грає, Як […]...
- “Нехай і так, що згину я…” Нехай і так, що згину я, Забутий десь під тином, Що всі мої думки, діла Сліду не лишать, мов та […]...
- ПРИКАЗКИ. “ВАРЕНИКИ-ВАРЕНИКИ!” Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та […]...
- ПАНАМ ДОБРОДІЯМ У бочку меду доброго-старого Влили ви дігтю ложку Та й наділили русина дурного: Вживай щодня потрошку. А він собі не […]...
- КРУТИ В мороці неладу, в пітьмі підлот – Ваші пісні молодечі, Льот ваш орлиний, нестримливий льот, Льот крізь вітри і хуртечі! […]...
- “Не завидуй багатому…” Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові – Він все те наймає. Не завидуй могучому, Бо той […]...
- ЛИСТ МИКОЛИ ГОГОЛЯ БОГДАНОВІ ЗЕЛЕВСЬКОМУ Чернечий хліб, земля козацька, Привіт полякам – все там є, І лисий дідько, що зненацька Показує лице своє. Згадав Микола […]...
- ЛИСТ МИКОЛИ ГОГОЛЯ БОГДАНОВІ ЗЕЛЕВСЬКОМУ Черничий хліб, земля козацька, Привіт полякам – все там є, І лисий дідько, що зненацька Показує лице своє. Згадав Микола […]...
- БОРОТЬБА Ні, ні! в цій боротьбі я довше вже не встою, У велетенській з мусом боротьбі… Коли я в серці жар […]...
- “Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас…” Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас, То чому досягає його так мало людей? О, це тому, що […]...
- ЗАКЛЯТТЯ Сиди, і думай, і печальсь, і все питай себе: чому і ти катуєшся: “чому?” – а відповіді не даєш; коли […]...
- “Буває, іноді старий…” Буває, іноді старий Не знає сам, чого зрадіє, Неначе стане молодий, І заспіває… як уміє. І стане ясно перед ним […]...
- “Сивий дід…” Сивий дід Садить дерево. Ледве тримає в руках лопату – Садить. Ніхто не питає, Навіщо він садить Дерево. А дід […]...
- КАЗКА Хто-не-хтось, де-не-десь, з деякого царства стрілку висмикнув з небес, мов пір’їнку з пташки; хтось чомусь її узяв, щось чомусь згадавши, […]...
- РИМА До рими байдуже мені – Ні, не вона хвилює вічно. Хвилює дух, що у вогні Живе могутньо, вулканічне. Він сам […]...
- ПРОРОК Пророк збрехав. А ми його любили. Ми вірили йому. А що тепер? Тепер його ми в серце затопили І поховали, […]...
- АФОРИЗМИ Шабля різанину чує, Люлька пожари віщує * Сидіть дома, на покої Не пристало козакові. * Є й такі: не найде […]...
- “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
- ПЛЯЖ М. Рильському З гори вона збігла і гола лягла, – не знає, не знає, не знає чому – жагуче коліна […]...
- Балада про вікна Вікна, чому ви так часто бліднете? Чому ви так плачете часто, чому? …У вашу прозору душу незбіднену Дивлюся крізь тишу […]...
- “Хвилини, години, літа…” Хвилини, години, літа – Життя, мов свіча дорогоряє. У чім його сенс і мета, Ніхто достеменно не знає. Не знає, […]...
- МОЄ ЦАРЮВАННЯ Караюся змалку: чому я такий? Навчитися б те говорити, що треба, Заради домівки, де хлібець легкий, Де падає манна з […]...
- “Не сотворив нікому зла…” Не сотворив нікому зла Знайомий мій ніколи. Жона до іншого пішла – Не докоряв ніколи. Розрив нелегко пережив, Не шкодував […]...
- “Все марнота: багатство і чини…” Все марнота: багатство і чини, і смак вина, і перелюбства ночі, жебрацтва біль й покута без вини, і заздрощів на […]...
- ТРИВОГА Я лиш статист свого календаря і сам себе веду на гільйотину, хоч і не винен. У таку годину десь тихо […]...
- “Коли гай на обрію квітне…” Л. А. Коли гай на обрію квітне, То здається очам, Що розкішне царство блакитне Розгортається там. А наближ його володіння […]...
- НА СМЕРТЬ ВАСИЛЯ СТУСА Не перебільшуйте важливості поетів! В Америці, наприклад, хто їх знає? Малий школяр назве вам президента, зірок екрану, славних бейсболістів – […]...
- Перебендя Перебендя старий, сліпий, Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає. А хто грає, того знають І […]...
- “Над бідою Твоєю не плачу…” Над бідою Твоєю плачу, Не жаліюсь на долю свою, Хоч і відаю долю ледачу І болючу до сліз – не […]...
- І ПИТАЄШ давши нам життя чому не дав довічного живоття давши нам себе чому не виявив своєї плоті кинувши несмертности зерно чому […]...
- 4. Мама мені написала Мама мені написала: “У нас є втрата помер твій баранчик” ніби снігу зі смереки натряслося мені за душу бо я […]...
- “Іще пташки в дзвінких піснях блакитний день купають…” Іще пташки в дзвінких піснях блакитний день купають, Ще половіє злотом хвиль на сонці жита риза (Вітри лежать, вітри на […]...
- ЯКБИ Я ЗНАВ Якби я знав, як тяжко ранить слово Моє, та не когось там, а мене; Забуте мною, вдарило раптово, Тупе, неначе […]...
- У ШАХТІ Мокро і темно, немов в домовині, Випало кайло із рук, Дихати важко, ломота у спині, В голову болісний стук. Чому […]...
- “ЦВІТЕ ТЕРЕН…” Сині сливи, осмута сива.. (З неопублікованого вірша 1967 р.) На вигнанні – над яром десь, в ровах, На пустирі, в […]...
- ДУМА ПРО ЗДОРОВ’Я – ДУХОВНЕ, ФІЗИЧНЕ І Т. Д Я молодий, з бадьорою ходою, здоровий, дужий, з буйнодзвоном сил, упевнений, свідомий, що кохають мене на цій землі… Навколо нас […]...
- “Сидів я над річкою…” Сидів я над річкою Да й дивився в воду; Чому радощей ніколи Я не бачив зроду? Думав, гадав: за що […]...
- “Отож і добре: коли Вам заважко…” Отож і добре: коли Вам заважко Гнатися за кометою, Чому не розшукаєте зірки, Позбавленої чудес, Яку лежачи зможете досягнути руками?...
- “За літом літо, літо літо лове…” За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне […]...