БОЖЕВІЛЬНА

В дворі тюрми, в містечку Яблунові,
Лежали вбиті воїни УПА.
На їх очниці, на калюжі крові
Спадала з неба снігова крупа.

З гір жінку привели чужі солдати.
– Впізнай своїх! З лиця крупу змахни!
І їм відповіла скорботно мати:
“Я бачу й так, що це мої сини!

Тут п’ятеро, а в мене тисяч триста,
І всі вони живі і молоді”.
І страх з’явився в голосі чекіста:
“Ты баба сумашедшая, уйди!”