РЕГІТ
Море Середземне шумить,
хвилями дзвонить в боки пірамід африканських, хлюпають
ріки криваві в долинах віків
у круті костяні береги із людей…
І чую крізь гомін стихій над тілами рабів
свист батогів…
Берегами женуть кислооких, немитих і голих;
падають, гинуть, як мухи під зиму,
в долинах Єгипту, Еллади та Риму
й середніх віків… Свист батогів!..
З їх посвистом хижим єднаються в пісню
і наші пожежі, і ревища, й дим, і чади,
як брязкіт кадила та ладан у церкві…
Свистять батоги,
кліпає сонце,
і бризкає кров аж у стелю світів;
із крапель кривавих зростають зірки,
а зорі на небі,
як в полі волошки, зривають поети
і в’яжуть вінки
на білії чола коханкам своїм…
Філософи мудрі моря піднімають
у чашах гранітних на гори під сонце
і ріки сплітають у косу землі,
а правди не знайдуть…
Кров бризкає в небо і зорі цвітуть…
Гей, земле!
диявольський регіт твій чую
у шумі мільйонів планет
в мільйонах віків,
і хочеться плюнуть з одчаю
тобі, земле, мамо,
щоб випекти пляму, пустелю,
на спині твоїй,
як вічне тавро арештантське,
і димом пропасти в безодні часу!
КРУЧА. Київ, “Слово”, 1922; ІЗ-ПІД СВІТУ. Поетичні твори. Нью-Йорк, Українська вільна академія наук у США, 1954, с. 293-294.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)