Автор: ОСЬМАЧКА ТОДОСІЙ

Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу […]

Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, […]

Не можу пригадать, кого я ждав на вулиці старого міста; з безодні висла гілка світова на захід, мов крижина чиста. […]

51 У вулиці вузенькій на Подолі двоповерховий чистий дім стоїть просторі вікна блискають аж долі, де клумби почали в росі […]

І Глибока осінь павутину На берег тягне з-під млина, Де перестояну калину Ламає дівчина мала; Гуде від ціпа жовта тиша. […]

Я знов самотній і проклятий, – схилився тяжко до вікна: на мурах, ніби на розп’яттях, ворони виють в небеса. їх […]

Ідуть селяни в темні далі босі. ………………………………………………………………………… …біліють коси матерів, – ридають неньки разом із вітрами і руки простягають над […]

Око, око, не дуже бачиш ти глибоко. Т. ШЕВЧЕНКО Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води і випустив на […]

Я вас любив, німуючи, то словом і вірив сліпо та тривожно знов, а ви боялися, щоб випадково не виявив при […]

1 Давно за синю хмару сонце впало, з-над Києва пісок густий одплів, а денний клекіт одійшов помалу туди, де сквери […]

Я був не з криці, не з заліза, не з бетону тоді, коли безправний без мети ходив, і люди українські […]

Ніхто ні хусточкою не махав, і не казав ніхто “прощай”, коли мій поїзд від лісів і трав мене відвозив у […]

А працю ту, що виросла із поту твого гарячого в жнива, що сипалося зерном через гору у кіш дубовий до […]

Ой у полі та стернистому, на старому Деревлянистому, явори стоять, гойдаються, ще й вітрами умиваються. Там Сварог схиливсь над стернями, […]

Ох, ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. […]