НА ПРОМОВУ СТАНІСЛАВА ОРІХОВСЬКОГО, СПРЯМОВАНУ ПРОТИ ЗАПЕКЛИХ ОБОРОНЦІВ ГАНЕБНОГО ЦЕЛІБАТУ
Не через те гримотить невпокійний Юпітер, що хмари
Чорні на небі, либонь, десь там взялись, а тому,
Що Оріховський, запалений гнівом небесним, одверто
Грішника-папи слова за побрехеньки вважа”
Ні, гоморітські гріхи не удасться-таки приховати,
Скільки б не скрашував їх, чи у багрець одягав.
Тож прочитай цю промову, прихильний читачу, уважно,
І міркування мої щиро і схвально прийми.
(3 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- НАПУЧЕННЯ КОРОЛЕВІ ПОЛЬСЬКОМУ СИГІЗМУНДУ-АВГУСТУ СТАНІСЛАВА ОРІХОВСЬКОГО-РОКСОЛАНА ВСТУП ДО НАПУЧЕНЬ ПОЛЬСЬКОМУ КОРОЛЕВІ АВГУСТУ ЯГЕЛЛОНУ 1 Нещодавно, коли Скіфія 2 вторглася скопом на Русь і все тут в […]...
- ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Вклонившись гречно, влесливо-рахманну Повів промову польський посланець: “Прошу одуматись. Легкий кінець Не за горами… жегна я дістану”. Підвівсь Богдан – […]...
- РЕЦЕПТИ ПРОТИ САМОТНОСТІ Марії 1 Твоя відсутність всмоктує мене, росте, – і я тоді втрачаю напрямок і зміст себе. 2 Коли думаю про […]...
- ДО СТАНІСЛАВА ТУРЗО Тільки-но світлий Феб, оддаляючись, повіз ясний зверне У сніжний дім Кози, в холодну далеч, — Тут же й проміння своє […]...
- ЛІТОГРАФІЇ СТАРОГО СТАНІСЛАВА Літографії – гравюри на камені. Старого каменя в колишньому провінційному Станіславі (нині Івано-Франківську) лишилося не надто багато. А проте іноді […]...
- “І знову сам воюю проти себе…” І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]...
- 3. Риба, яка проти річки протяжно пливе Риба, яка проти річки протяжно пливе, уповільнює воду, завертає її, відсуває – і за тим ось корчем – вже початок […]...
- 3. Риба, яка проти річки протяжно пливе Риба, яка проти річки протяжно пливе, уповільнює воду, завертає її, відсуває – і за тим ось корчем – вже початок […]...
- І ТАК І НАВПАКИ Загадка У нім – три літери, та ба – іде на ньому молотьба. А прочитай з кінця – і вмить […]...
- ПОЕЗІЯ Крізь туман загуслий Таки долетів! Бусел ку мій, бусле, Чи пив ти, чи їв? Обступили тучі Та й зо всіх […]...
- ДОЛИНА З розводами полумисок кленовий з блакиттю неба на самому дні пливе в степу, немов посеред моря… Як ніч вогні запалить […]...
- “Короткі батькові листи…” Короткі батькові листи Без підпису і дати. Душа не вміє доброти У слові приховати. “Приїдь додому на святки…” Сердечна, щира […]...
- ЯРОСЛАВНА не знаю як прочитати залізний степовий запах скигління чайки багрець неба ось айва б’є поклін землі дрижить струна? тятива? де […]...
- “Скільки днів уже, скільки ночей…” Скільки днів уже, скільки ночей Доводиться нам не спати. Під нами, як Ноїв ковчег, Дриготять і гудуть Карпати. ***...
- “Останній день осінній догорів…” Останній день осінній догорів, І, ніби од пригаслого багаття, Сріблястий попіл землю всю укрив, А в не небі плава диму […]...
- У березовім гаю Незаймані, цнотливо-білі Берізки юні в царстві трав. Крізь крони гаю поріділі Синіє небосхил і став. І плинуть хмарки кучеряві, І […]...
- ЕДЕЛЬВАЙСИ Молитовних висот піднебесні божниці застеляє снігів недоторканий килим. Там шукай джерела чудотворної сили і магічних ключів до життя таємниці. У […]...
- РІКА КРАСИ Скільки красивих облич! – Скільки захоплюючого дива, Клич мене, вулице, клич – В брід, де ми перебродили. Скільки піднесених лиць, […]...
- СТАЮТЬ У ПРИГОДІ Загадка Коли твір якийсь готую, різні речення пишу, щось, буває, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мій читачу, як […]...
- ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...
- “Хитрувато моргали зорі…” Хитрувато моргали зорі, Місяць-дурень кудись утік; В полі вітер мекав козою, Наче видоїти хотів… Словом, ніч була, як у казці […]...
- П’ЯТНАДЦЯТЬ 1 Вона коханням вичерпає з тебе останки почуття і ніжність, щоб ти ціле життя тужив за нею, щоб ти чекав […]...
- “Місто, премісто, прамісто моє…” Місто, премісто, прамісто моє! Стійбище людське з асфальту й бетону. Як там не буде, а все-таки є той силует у […]...
- ЗНАЧЕННЯ ВРАЗИ Я нікому не суддя! і знаю тінь свою в тропі щоденній. Коло башти присудив до зламу грім – ялину, кору […]...
- ОБОЖЕВОЛЕНІ КОСИ Вона зворушена, осинєплямлена – Зі схвильованим носом. Скільки тонів і рисок, як душа обламлена І обожеволені коси. Скільки блисків у […]...
- ПЕРША ДУМКА МАЛОГО А він писав, що прилетить до неї З блакитного далекого Даля, Хоч прошумить над отчою землею, Хоч над городом отчим […]...
- ВИСОКОСНИЙ РІК Кажуть, високосний рік недобрий, Кажуть, він приносить безліч бід: У житті сімейнім – хмарить обрій, У суспільнім – війни, недорід… […]...
- “Скільки не дивлюся на море…” Скільки не дивлюся на море – Надивитися не можу. Море щоразу інше, Щоразу інакше. Скільки років знаю тебе, А ти, […]...
- ЖИТІЄ СВЯЩЕНИКА 1. Усяк священик має у собі малесеньку тюрму: гріхи своєї пастви туди він запроторює навік: змагаються в утробній боротьбі тюремне […]...
- ЖМЕНЯ НАДДНІПРЯНСЬКОГО ПІСКУ Там, де трьох братів й сестрицю Либідь Оживив у бронзі Бородай, Долі він своїй казав спасибі, Що таки відвідав рідний […]...
- БРОНЗОВЕ ТІЛО В мене бронзове тіло На білім піску Скільки іскор горіло На яснім струмку Скільки плямок тремтіло На обличчі води В […]...
- ЇЇ ПРИХІД Я милувався вербами в громадді, Турботи будня звівши нанівець, ЇЇ чекав – і рвався мій терпець Окрай кущів на запашній […]...
- “Мужні прострелено крила…” Мужні прострелено крила Думі моїй молодій. Скільки змарновано сили, Скільки розбито надій! Себе не жалів я для бою, Вина не […]...
- “Архангел Михаїл. Собор Бориса й Гліба…” Архангел Михаїл. Собор Бориса й Гліба. Видовищ даждь нам днесь. А там – вина і хліба. Хрещатик янголят. А пахне […]...
- ЛИПНЕВА НІЧ Постій під зорями, блакитна тише! Хай чує вухо, як пливе роса. Окрай дупла, де стомлена оса, Хай коник вусами стебло […]...
- ЦЯ ВІЙНА СВІТ РОЗЛАДНА Гріхи з воєн намножились, Бодай ті нам і не снились! Ця труба зі сну розбудить І людей даремно губить. Вже […]...
- “В ясних снігах пречисті Гімалаї…” В ясних снігах пречисті Гімалаї, Що стали з небом на довічну прю! До вас я веди словом говорю, Святі кряжі […]...
- “В архівах серця скільки гине…” В архівах серця скільки гине Найгеніальніших поем, Бо ми ж не хлібом лиш єдиним, Не в безконфліктності живем. Ми від […]...
- “Скільки раз вже гинули сніги…” Скільки раз вже гинули сніги, Скільки раз тепло долало зиму, А ми все, неначе береги, Що ріка роз’єднує незрима. Тягнемось, […]...
- “Ах, скільки струн в душі дзвенить…” Ах, скільки струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?! Ні, слів людських […]...