“Воно зросло з шукання і розпуки…”

Related posts:

1. “Ой щось воно рано, кохана, ой рано…” Ой щось воно рано, кохана, ой рано На схили печерські упали сніги. Безвітря, і спокій, і тиші омана, Лиш чути […]...
2. “Воно дощем спадає золотим…” Воно дощем золотим спадає золотим Тобі на серце – і життя щоденне Здається святом, палацом – твій дім, І кожне […]...
3. “А що воно, щастя? – не раз я питався…” А що воно, щастя? – не раз я питався. Питався, питався… Дарма, – не дізнався. То казали – у парнім […]...
4. “Воно приходить (давні рани…” Воно приходить (давні рани Не заліковують часом) На жест Хмельницького Богдана – Пекучим голосом Тараса. 1967 р....
5. “І звідкіль воно хмара волохатая…” І звідкіль воно хмара волохатая Та моє серце тужно облягає?.. – Ох, було б тобі, перше чим кохатися, Та напиться […]...
6. “Воно прийшло і грюкнуло в повіки…” Воно прийшло і грюкнуло в повіки: і срібний сон скотився із-під вій, і день почався від моїх очей, і я […]...
7. “Якби не музика, воно б іще нічого…” Якби не музика, воно б іще нічого, А так ось музика – і жаль за чимось, жаль. Сміється, тужить і […]...
8. ТИ ПРИХОДИВ не знаючи чому відійдеш тратив почування не знаючи чому кохав тратив тіло не знаючи для чого жив ти відходиш не […]...
9. 1. “Отож воно й почалося з того…” Ото ж воно й почалося з того, що одружився дурний Петро. Тільки до хати привів небогу – зразу ж топитись […]...
10. ЗАЙВЕ ПИТАННЯ Миє жінка у квартирі ввечері підлоги. Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги. Жінка в сльози: – Знов напився? Де тинявся […]...
11. ОРЛИНІ ОЧІ – ДНЯ ДНЯ Орлині очі – для дня, Совині очі – для ночі, Може, це справді бридня, А може, це очі пророчі, А […]...
12. “Смуглявий і стрункий. А золоте волосся…” Смуглявий і стрункий. А золоте волосся на вітрі шелестить і плеще за плечем… То заглядає день міський і стоголосний у […]...
13. ХУДОЛІЇВКА В колгоспній стайні – збори. Кандидат У депутати, тобто я, з порога Врочисто промовляю до дівчат, Нове життя змальовую щомога. […]...
14. “Не в моднім якомусь платті…” Не в моднім якомусь платті – Веселе, дзвінке на ймення, В сестринськім білім халаті Приходить моє натхнення. За всім воно […]...
15. 02. ОРЕЛ І ЛІТАК Орел, король просторів, вдаль летів, над полову мідь піль, синь моря лав, над опар хмар шлях крил його дрижав. Враз […]...
16. “Чудовні очі весняної ночі…” Чудові очі весняної ночі Так любо з неба землю озирають: Тебе зробили любощі мізерним, Вони ж тебе й угору підіймають. […]...
17. ЇЇ ОЧІ Як дужа темінь дощової ночі, Вони журливі з люстром віч-на-віч; Без мене їм ясфітися не міч,- До всіх бажань байдужі […]...
18. “Хтось грає за лісом на скрипці…” Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То […]...
19. ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ Ніч розписала небо в синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – і мати […]...
20. МОРАВІЯ Колись тут ходили брати із Солуні, І слово рум’яне, як те немовля, У крижмо зелене, в розгорнуте вруно Приймала уперше […]...
21. П’ЯТЬ ВІРШІВ НА ОДНУ ТЕМУ 1. Хто має нюх втягає запах кіс і переймається лагідністю втягає віддих і його власкавлює її весна втягає запах статі […]...
22. 2. “Це столиця держави. Тут досить людно…” Це столиця держави. Тут досить людно. І не досить зелено для ботанік. Хоч насправді це ніби судно /чи судно?/ і […]...
23. “Будні мої безтурботно течуть…” Будні мої безтурботно течуть, Наче пруги океану, Сосни довкола постелю тчуть Зайді-туману. Сонце золотить брунатні бори, Хмари мережать панелі. Зором […]...
24. МОНАСТИР (Мініатюра) Вранці – сонце, і небо чисте, І пташині раідсні хори. О, хвала, хвала Тобі, Христе, Ізцілилося серце хоре! І пожовклій […]...
25. Ніч ніч довга тополя з брязкальцями зір дає пити я п’ю й сірію до світанку ще писанку для гнізда на вітровій […]...
26. Рушник півень чорний червоне гроно клює і півневі тому солодко-солодко а півень червоний чорне гроно клює і півневі тому гірко-гірко...
27. СОЛО Лягла горілиць у траві: – Займи мене, любий, займи. Лягла у високій траві, Сказала: – Тобі я належу… Як солодко […]...
28. “Удощи цю прісну землю, удощи…” Удощи цю прісну землю, удощи, заручи мені ще долю, заручи… Мабуть, тут оленяча тропа, на ній камінь-світочолець міцно спав… І […]...
29. “Я вівці чорні й білі розгубив…” Михайлові Дмитріву Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. […]...
30. “Верхів’я дерев досягає вікна…” Верхів’я дерев досягає вікна, І гуркіт машин долинає в кімнату, І лунко виспівує птаха одна, І треба тій птасі немало […]...
31. НЕ Я Б’Ю – ВЕРБА Б’Є Знов у Вербну святу неділю Наламаю гілля в гаю. Я нарешті до краплі виллю Душу виболену мою. Буду битися… Ох […]...
32. БАБИНЕ ЛІТО Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання […]...
33. Літо двоє несамовито двоє задихано завчили одне одного напам’ять як хрестоматійні вірші і навіть пісок та трава тепер безсилі створити їм […]...
34. “Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… “ Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався […]...
35. “Ти світиш в ніч лунку…” Ти світиш в ніч лунку тонким осколком скельця і носиш в кулачку пташине ніжне серце. Я знав твої меди, дзвінкі […]...
36. “Суди мене судом своїм суворим…” Суди мене судом своїм суворим, Сучаснику! – Нащадки безсторонні Простять мені і помилки й вагання, І пізній сум, і радість […]...
37. (РИНОК) Замок зіходив на землю все меншими замками, з одною-єдиною баштою, де графи колишні ставали поволі фігурами з воску, жокеями, фотопортретами. […]...
38. “рис твоїх до шкла не завернути…” рис твоїх до шкла не завернути це відбиток а життя тонке у скутарі крику гони скель чути а не видко […]...
39. СИДИТЬ ГОЛУБ НА БЕРЕЗІ Сидить голуб на березі, Голубка на вишні: – Скажи, скажи, моє серце, Що маєш на мислі? Ой ти ж мені […]...
40. “Cкільки перемито різних днів” Cкільки перемито різних днів, Як надовго затяглось шукання! Вже переступив за межі слів, Де почавсь майдан мовчання. Істино, єдина, озов […]...