ПТАХІВНИЦЯ НАСТЯ
Тільки сонце піднімається з-за обрію,
Барвами заргавши в голубій росі, –
Стріне вас у полі посмішкою доброю
Дівчина русява з квіткою в косі.
В полі – птахоферма. Вуличками рівними –
Домики пташині… А за полем – ліс…
Ранок розспівався голосними півнями,
Жайворонок пісню у зеніт поніс.
Сторож біля будки задрімав з рушницею…
– Добрий ранок, діду! – І уже з дверей,
І уже із будки вслід за птахівницею
Жовте, біле, чорне полум’я курей!
Жовте, біле, чорне полум’я – за Настею!
Всіх їх нагодує, всіх їх приміча…
Раптом тінь майнула, – хто там сонце застує?
Кібець з неба кинувсь, ухопив курча.
До курчат побігла, бо вони ж без матері,
Їм ще не знайома воля степова,
Їх взяли учора прямо з інкубатора…
Всім їм кашу варить, всіх їх напува.
Сторож в кібця стрельнув, наче в супротивника, –
Впав хижак, як грудка, більше не кружля.
Глянь до лісу, Насте, – лис чатує півника!
Лисом ліс ошкіривсь,
Кібцями – поля.
У “Здобутку Жовтня”, в полі, між пшеницею,
Довгі дні працює, довгі літні дні.
Їй колгосп довірив бути птахівницею, –
Білі, жовті, чорні розбрелись в стерні.
Ввечері, як ферма передасться сторожу,
З станції приходить бравий старшина,
Йдуть вони на гулянку, і обом їм хороше,
І про що говорять – хай ніхто не зна!
Тільки сонце піднімаєтсья з-за обрію,
Барвами загравши в голубій росі, –
Стріне вас у полі усмішкою доброю
Дівчина русява з квіткою в косі!
С. Коломак на Харківщині, 1953
(2 votes, average: 2,50 out of 5)