ПЕРЕЯСЛАВКА
В залі – оплесків буруни,
В залі – квітне весна.
З комсомольської трибуни
Виступала вона.
Хустка – квіти лілеї,
Дві чорняві коси.
Щоб поглянуть на неї –
Півжиття віддаси!
Зерно до зерна –
Добира слова.
– Відкіля вона?
– З Переяслава!
Зір не зводить із дівчини
Молодий комбайнер.
Закохавсь за дві хвилини, –
Що робити тепер?
Орден Леніна в нього
Ще й Героя Зоря.
Підійшов після того,
Серце їй повіря:
– Дівчино моя,
Переяславко,
Де стріну тебе,
Моя ластівко?
В нього очі сині-сині,
Наче плеса озер…
Теж сподобався дівчині
Молодий комбайнер.
Гляне – серденько в’яне,
День в цвіту, як в диму…
Усміхнулась рум’яно
І сказала йому:
– Дні в труді горять,
Як у блискавці,
Восени в Москві
Жду на Виставці.
– Не забудеш?
– Не забуду!
Свідок – спів солов’я…
Першість в області добуду –
Переяславка ж я! –
…Ой ви, далі безкрайні!
В літню даль степову
Їде він на комбайні,
А думки – про Москву!
– Дівчино моя,
Переяславко,
Там стріну тебе,
Моя ластівко!
1954
(2 votes, average: 2,50 out of 5)