ЛІОН
Ліонські тумани –
Сирі, безнастанні…
Але не тумани згадались мені, –
Дими, що їх пихкав Ліон у світанні
Сигарами труб заводських в вишині!
В міжріччі, де Рона зливається й Сона,
Схиливсь за верстатом Ліон…
Сорочка прилипла до спини солона –
Ткачі! Втома клонить у сон…
Колись я у школі з історії вчив
Про мужнє повстання ліонських ткачів.
Так здрастуй, Ліон,
Брат по класу мій, здрастуй!
Ліон – робітничий,
Ліон – мозолястий,
Ліон – вередливої Франції ткач…
І в мене долоні з мозолями, – бач?
Відбився Ліон в Рони лагідних водах,
Не спить він і вдень і вночі, –
Тчуть сукна, шовки мільйонерам на одяг
Невтомні ліонські ткачі!
Ліонські тумани –
Сирі, безнастанні…
Але не тумани згадались мені, –
Дими, що їх пихкав Ліон у світанні
Сигарами труб заводських в вишині!
Ліон, 1956
Related posts:
- VIII. “Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре…” Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив! Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив. Хай заляжеться […]...
- ДУМИ ПРО БАТЬКІВЩИНУ Здрастуй, мій сонячний краю, Ти снишся мені і тут, Серцем щодня я літаю До тебе, за бистрий Прут. Як пишуть […]...
- “Зійде зоря у вишині…” Зійде зоря у вишині, Засяє яснооко. І одинокому мені Не буде одиноко. На ту зорю погляну я, Гіркі згадаю втрати: […]...
- “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
- СТАРЕ МІСТО Тумани, тумани над містом пливуть, Як хвилі гойдаються сонні… І клаптями тануть, і лавою йдуть Такі монотонні… Завис олив’яний, імлистий […]...
- “Чому…” Чому, не знаю, в полі на світанні мені здається, що пругке колосся – це пір’я стріл, які бринять у грудях […]...
- МАЛЮНОК З НАТУРИ Траву черкає ластівка крилом, І надвечір’я дихає теплом. Подаленів домисько стороною, І щось в мені озвалося струною, І щось в […]...
- “Замело, засипало, завіяло…” Замело, засипало, завіяло, Лиш дими снуються над селом. Від дубів з нахмуреними віями Густо віє богатирським сном. І ніде нікого, […]...
- Покірно розпашіла пуща злаків Руслані Сироватській покірно розпашіла пуща злаків на тлі зими дими над містом сірі і ніякі а все дими торгуючись над […]...
- “Церква святої Ірини…” Церква святої Ірини криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим […]...
- СВІТЛАНА Розгорни фату. Світлано, тінь осмути прожени. Не кажи, що безталанна жінка в образі жони. У безсонних нетрях ночі квіт надії […]...
- ДНІ НЕМИНУЧІ Ждуть спереду моторошності дні – Дні неминучі. Горіння, зимність витримати мені Страшнії бучі. Я надіну, надіну на груди міцні Сталевий […]...
- ПРОЩАННЯ З ІНСТИТУТСЬКИМ ПАРКОМ В цім саду я останнє побачення Із собою призначив собі… В цім саду мов слова необачні я Розгубив між тополь […]...
- ОЛЕНЬ Чую, чую – крізь дим і дзелень, крізь гудіння землі невпинне, – мов блакитний рогаль-олень у вітрах понад нами гине. […]...
- “Ти дивишся. А я вже – як на трапі…” Ти дивишся. А я вже – як на трапі. І слів нема. І туга через край. Життя іде по “Гаусівській […]...
- “Мене ізмалку люблять всі дерева…” Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба, від крапель кришталева, мені сказала: “Здрастуй!” – крізь туман. […]...
- “Лебедій мені, лебедій…” Лебедій мені, лебедій В мить пресвітлу і в час безнадій. В добрім слові і пісні Тихим днем добросовісним Лебедій, мені […]...
- СТАНЬ ЗОРЕЮ МЕНІ Стань зорею мені На тривожнім путі, На тривожнім путі космодрому. Я крізь неї побачу Нитки золоті, Що снуються до отчого […]...
- “Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…” Стоїть. Як віск. І скорбно плаче: – Один між трупами піду. Вгорі Червоний Ворон кряче На кров. На бурю. На […]...
- ХАТИНКИ НА СТЕРНІ У полі на світанні привиднілись мені полукіпки останні на злущеній стерні. Привиділось: мов арки, іражвіють серпи, червона молотарка дожовує снопи. […]...
- У СОБОР I По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! […]...
- БІЖЕНЦІ За балкою ідуть бої, Війна гримить за балкою. Степи, дороги, кураї, Плетуться гарби валкою. Жінки на гарбах – хто вони? […]...
- ПІДЗАМЧЯ Притулене тут під горою – Спокійне Підзамчя усе. Лиш вітер стрімкою рікою І хмари, і зорі несе. В хатках порушаються […]...
- ПРИВІТ ТОБІ, ФРАНЦУЗЬКА ЗЕМЛЕ! На землю Франції вступили ми вночі. Привіт тобі, вітчизно “Марсельєзи”, І вам, Паризької комуни кумачі, І вам, Ліона славного ткачі, […]...
- Іду я стежкою дзвінкою…” Іду я стежкою дзвінкою, так вільно й молодо мені, і Марс горить переді мною в непереборній вишині. Над далиною голубою […]...
- “Яблуком…” Яблуком у рідні трави не упаду не по мені заквилить сопілка вже відчахнута гілка в роду відчахнута гілка а пам’ять […]...
- “Лився спів колись у мене…” Лився спів колись у мене, А тепер я сльози ллю… Про журбу мою співати Доручив я солов’ю. Все втонуло в […]...
- РОБОТА ДУШІ Борисові Олійнику Душа у роботі. Це тиха робота. Це грому важкого далекі розкоти. Це буря незрима. Це злива і град. […]...
- “Падаю з гори птахом…” Падаю з гори птахом В зелені кучері. Дощами трави пахнуть… Село, ти спиш?.. Ти змучене… А завтра – Зелена неділя. […]...
- Я – квітка осіння… Дощі мене мочать Я – квітка осіння… Дощі мене мочать, рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, тумани пливуть […]...
- ДИМИ ДОЩІВ Дими дощів У прозору сітку Закутали село, Яке рибиною Борсається І задихається, Викинуте на берег Спеки....
- КНЯЗЬ ІГОР Дріма Донець в легкім тумані, А я блукав над ним вночі В недовідомому жаданні, Немов чудес яких ждучи. І бачу […]...
- * * * (Анатолієві Дністровому) Майже люблю ці ночі. Не довші – більші. Ця нагота зветься чомусь – листопад. Діти моїх ровесників пишуть вірші, випірнувши […]...
- “Вас так ніхто не любить. Я один…” Вас так ніхто не любить. Я один. Я вас люблю, як проклятий. До смерті. Земля на небі, вечір, щастя, дим, […]...
- “Палають вогнища і стеляться дими…” Палають вогнища і стеляться дими, І пахне гірко – що перегоріло, Опало, зшерхло що… переболіло, Лиш погар… попіл… переддень зими....
- ЕЙФЕЛЕВА БАШТА – Ви не були на Ейфелевій башті? О! – цмокає француз. – Це – дивовижа… Що – не були? Не […]...
- 14. СУПЛІКАЦІЇ Обмий мене водою з-під Твоєго ребра, – й заголосить світанок в тілі моїм. Звогчи уста мої губкою теплоти, – й […]...
- “За рікою тільки вишні…” За рікою тільки вишні… тільки вишні… тільки вишні Та дорога за тумани утіка. І ніхто мене не чує, і ніхто […]...
- “Гаптує дівчина й ридає…” Гаптує дівчина й ридає – Чи то ж шиття! Червоним, чорним вишиває Мені життя. Танцують згуки на дзвіниці, І плаче […]...
- ДО ДОЩУ А дощ як затявся – все лить і лить, Хоча б десь проклюнувся неба клапоть: Чи доля так власна йому […]...