СЕЯТЕЛЯМ

Related posts:

1. ЖЕНА Откинув со лба шевелюру, Он хмуро сидит у окна. В зеленую рюмку микстуру Ему наливает жена. Как робко, как пристально-нежно […]...
2. Непредвиденное По Слову Извечно-Сущего Бессменен поток времен. Чую лишь ветер грядущего, Нового мига звон. С паденьем идет, с победою? Оливу несет […]...
3. МАКИ Л. В. Пилипенкові Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче… Шелестіли жита, […]...
4. “Не плач, дитя моє кохане…” Не плач, дитя моє кохане: Привиддя злі – то тільки сни. Твоя печаль, як сніг, розтане Від перших подихів весни. […]...
5. SERVUS – REGINAE* Не призывай. И без призыва Приду во храм. Склонюсь главою молчаливо К твоим ногам. И буду слушать приказанья И робко […]...
6. Мы заблудились в этом свете Мы заблудились в этом свете. Мы в подземельях темных. Мы Один к другому, точно дети, Прижались робко в безднах тьмы. […]...
7. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
8. Ветер принес издалека Ветер принес издалека Песни весенней намек, Где-то светло и глубоко Неба открылся клочок. В этой бездонной лазури, В сумерках близкой […]...
9. “Переселилась у міста…” Переселилась у міста Народу половина, А в полі хиляться жита, Цвіте в лугах калина. І дві руки, як дві сестри, […]...
10. “Не пишні словечка фальшиві…” Не пишні словечка фальшиві, а правда потрібна мені. Колись я з мішечком на шиї шукав колоски у стерні. Навчила мене […]...
11. К СОЛОВЬЮ Отчего сей свист унылый, Житель рощей, друг полей? Не из города ль, мой милый, Прилетел ты, соловей? Не из клетки […]...
12. ДОЧЦІ ТАМАРІ Тобі вісімнадцять сповняється літ, Усі у житті семафори – відкрито!.. Для тебе сьогодні й акації цвіт, І друзі тобі посилають […]...
13. “Іду степами по стрункій дорозі…” Іду степами по стрункій дорозі. Яка година випала мені! Шумлять жита в лункому передгроззі, Шепочуть шестигранні ячмені, Палають соняшники. Вздовж […]...
14. ЖОРНА Удосвіта росами плачуть зорі. Удосвіта плачуть люди у горі. Мати не пестить, до себе не горне, А будить тихенько: “Ходімо […]...
15. ПЕРЕПЕЛ І знову вчулися мені – Спів перепела, шелест жита, Ти йдеш у житі, – ти чи ні? ………………………………………. Зима. Сніги. […]...
16. ПІСНЯ ЖІНКИ Як зливу слів, як бурю кіс, ридання розпустила : де гострий зір, де сміх шорсткий, де муж, що я любила? […]...
17. БУДІВНИЧІ (Апотеза) Сокира й молот, кайло і лопата. Веде стерно упевнена рука. Пружіться, мускули! Гінка й лапата, Дзвенить риштовань далеч гомінка. Щоб […]...
18. ТУЛЯЧИСЬ ВІЧНОСТІ дивляться далиною переходять темряву жита без пісень біліють над осіннім полем за ластівками лишаючи живим пітьму без білої сорочки в […]...
19. ТЫ НЕ СОМНЕВАЙСЯ Кружит ветер звездную порошу, В переулки загоняя тьму. Ты не сомневайся: я хороший. Быть плохим мне просто ни к чему! […]...
20. “Хвилюють, ходять, шумлять жита…” Хвилюють, ходять, шумлять жита, Злотисто-жовті, украй налиті, Над ними неба блакить свята, Ані хмаринки у тій блакиті. Співає срібна в […]...
21. “Горить вогонь в степу посеред ночі…” Горить вогонь в степу посеред ночі, Сидять при ньому тиша й самота. Одноманітно, на високій ноті, Прогув літак, і слухають […]...
22. ВІДЧУТТЯ У ( 3 Артюра Рембо) У літні присмерки по стежці буду йти, Через жита, босоніж, по травиці. Відчую свіжу прохолоду […]...
23. “Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд…” Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд Виснажний, безустанний і відданий. Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя […]...
24. ЗАЖИНКОВА Запишались вусами Жовті ячмені. Ой, дід-ладо, мусимо Зняти чекмені. Пшениці за гребенем Плинуть на горби. Ой, дід-ладо, треба нам Правити […]...
25. Твое лицо мне так знакомо Твое лицо мне так знакомо, Как будто ты жила со мной. В гостях, на улице и дома Я вижу тонкий […]...
26. “Солов’ї затихають опівночі…” Солов’ї затихають опівночі, Сходить місяць, квітує жасмин. Лине стежка в хліба половіючи, М’яко пахнуть чербрець і полин. Тихо. Світло. Роса […]...
27. Деревня Люблю я приют ваш печальный, И вечер деревни глухой, И за летом благовест дальный, И кровлю, и крест золотой. Люблю […]...
28. “Праздник жизни – молодости годы…” Праздник жизни – молодости годы – Я убил под тяжестью труда И поэтом, баловнем свободы, Другом лени – не был […]...
29. КОСОВИЦЯ Немов брусок, гострить скінчивши, косар за пояс сонце вклав. Аж день розкрився ширше й глибше, як він засукував рукав. Слова […]...
30. “Ні, не хочеться з кривди вмирати…” Ні, не хочеться з кривди вмирати, ще ж бо осінь, мов чиста вода. Як лишити Вкраїну і знати, що вона […]...
31. “По блакитному степу…” По блакитному степу Вороний вітер! Пригорнув раз та й подався – Вороний вітер… Вийшла жита жати я. Громова хмара! Ой […]...
32. ЗАСТОЛЬНОЕ СЛОВО Кто там скатерть залил вином? Что ж, на то и вино, чтоб литься. За дубовым круглым столом пусть веселье за […]...
33. ВИЙДУ Я В ПОЛЕ Вийду я в поле. Може ще вбита Мрія воскресне! Йду над ручай. Тихо дрімає сірий лан жита, Річка так тихо […]...
34. “Чи прокленем, чи возвеличим…” Чи прокленем, чи возвеличим Ми, солоніючи від поту, Оту непізнану істоту, Яку історією кличем? Чи занімієм з горя-жалю, Коли, не […]...
35. “Ну навіщо стільки заліза…” Ну навіщо стільки заліза – Нари, двері, гратовані рами? Все одно я зненацька пролізу Крізь щілину тюремної брами. Все одно […]...
36. “Кропивка на ставу цвіте і пахне…” Кропивка на ставку цвіте і пахне, Мигдалі й мед розточуючи звільна. Забуте вчора і брудне і жажне, За поплавцем слідкують […]...
37. “Коли ідуть дощі в моїм селі…” Коли ідуть дощі в моїм селі Ростуть тополі, і жита, і діти, Й, на хвильку одірвавшись од землі, Не знають […]...
38. Зі збірки “ПРОЩА” (1954)ЮРІЄВІ ДАРАГАНОВІ (I) Вас пригадало, милий Юріє, Це літо хворе і жагуче, А Ви вже там. Мене ж обдурює Життя і знову, знову […]...
39. “Еще не умер ты, еще ты не один…” Еще не умер ты, еще ты не один, Покуда с нищенкой-подругой Ты наслаждаешься величием равнин И мглой, и холодом, и […]...
40. ТОВАРИШАМ ІЗ ТЮРМИ Обриваються звільна всі пута, Що в’язали нас з давнім життєм; З давніх брудів і думка розкута – Ожиємо, брати, ожиєм! […]...