ЯНІВСЬКИЙ ЦВИНТАР

Ми персонажі “Одіссеї”, що потрапили у викривлені кола.
Поема – небо без кінця, а небо – дерево життя,

життя записано у русі неба і малюнка ліній.

Події, катастрофи, почуття, як і рядки гекзаметра, нетлінні.
Вони, як море, набувають інших значень – ніч камінна, пустка гола.

Труну фатальну опускають, заблукав хтось в розгалуженні сюжету.
Та це сторінка в книзі, чиста і прекрасна.
Напам’ять вивчи, мить пробудження, вона летить незгасна,
І папороті квіт рука легка кладе в долоню мертвому поету.

Він поряд. Голос птиць, розкучені дерева
Вростають в сонце, множаться oбличчя, у проваллі місяць чорний.
Оркестра древня, струхітлива дме натужно в труби і валторни,
Коли твоя сучасниця сліпа бабуня рве траву в зеленій Книзі Лева.

(4 votes, average: 4,25 out of 5)

СОН Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її […]...

КУПАЛЬСЬКЕ Одягаю вечір на чоло Голубим гранчастим лазуритом, І cміюсь, i легко йду селом В матіолове, пахуче жито. Де ж воно, […]...

“Ось і цвинтар сільський… Зачастив…” Ось і цвинтар сільський… Зачастив Щось я часом останнім до тебе, До цих рідних могил, до хрестів, Що ніяк не […]...

ЦВИНТАР БУТАФОРІЙ Вицвілі сувої декорацій сплять у театральному дворі. Декораціями захаращені закутки старі. Злущують вітри, дощі полощуть фарби, що служили до пори. […]...

A SPIRITUAL (релігійна пісня) Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених […]...

ЦВИНТАР НАД ВІТОЮ Десь тут шлях свій починала Віта, Туманами сивими повита. Від ріки, яку шукати годі, Залишилась назва у народі. Віта, Віта! […]...

ДРУЖБА Так добре з тобою іти по дзвенячих каменях, Ремінню сандалів додати незриме крило, Наситити ніздрі зеленим весняним кадилом, Налити в […]...

З ДИТИНСТВА День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...

ЧОРНІ АКАЦІЇ Я не знаю, чия рука колише Цю сіть, до спочинку розп’яту, Де берег, як біле марево. Час цідить пісок з […]...

“Минулося. І вже не треба…” Минулося. І вже не треба. Воно минуло, не болить. Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. І […]...

ЦВИНТАР Сидять гуцули на човнах могилок під спорохнявілими щоглами хрестів. Вже флота цвинтаря відчалює зі схилу в поводдя трав високих і […]...

“Завжди ці відкриті на цвинтар ворота…” Завжди ці відкриті на цвинтар ворота, Де, справді, я знаю, чекають мене… Ця тиша одвічна, одвічна скорбота, І цей падолист […]...

*** Ми пройшли. Ми були. Наші древні кургани доокіл. Наші коні пасуться… Двигтить попід ними земля. Я згорів як вогонь. По […]...

ЦИГАНКА подай долоню архіпелаг долі а розкажу тобі про дерево яке вирощуєш у своїм серці подай долоню дзеркало любови а скажу […]...

“Від першої зневіри злого блуду…” Від першої зневіри злого блуду ставав рудим, як глиця восени. Я все це перебув. Я перебуду ще раз – тільки […]...

РУКА Тільки й видно було, що руку, а за нею не розпізнати імені, ані змісту очей, ані жодного звуку. Тільки широка […]...

ЗЕЛЕНЕ ЦАРСТВО Моя музика – з-під пташиного крила, прозора, мов земля влітку, легка, як очі зеленого солов’я, що співає перами а не […]...

“Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...

“Говорить в степу наляканий табун…” Говорить в степу наляканий табун, Завис коршак, на нитці свого зору він джерело, мов краплю голубу, несе в очах, не […]...

В казематі (“Понад полем іде…”) XI Косар Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! […]...

Свободно шея поднята Свободно шея поднята, Как молодой побег. Кто скажет имя, кто – лета, Кто край ее, кто – век? Извилина неярких […]...

“Ми любимо волю…” Ми любимо волю, І небо, і квіти, – І любимо птиць, Що співають у кліті. Водицею поїм, Купуємо просо. Ми […]...

ХАТА Підмурками в землю Вростають хати: Ні об’їхать, ні обійти. З мансардами і фронтонами, Сараї – і ті з балконами. А […]...

ОЛЕНЬ-КРАСЕНЬ Олень-красень над кручею Несе писанку між рогами: Писанка небо покотилася, Упала у човник місяця. Ходить хвоя навшпиньки, Кладе палець на […]...

“Я без любові нидію і гину…” Я без любові нидію і гину, Закинутий в холодну чужину, Мабуть, я в тому холоді й засну, Не відігрівши серця […]...

НІЧ Не хочу більш писати віршів, складати ямби та трохеї. Чи вирізьблені з слів мосяжі потрібні ще кому сонети тепер, коли […]...

НІЧНА ВТЕЧА Жінка, що божеволіє, годуючи публічні телефони, з роззявленими ротами, в якої очі міняться, як газ, і на голові б’ють крила […]...

НА ПЕРЕГЛЯДІ СОФОКЛОВОЇ “АНТІГОНИ” Тиран себе вважає безпомильним, і права милосердя він не зна. Й гуманність мусить кланятися силі, бо ні – то сила […]...

ГРАФОМАН Це – графоман. Я бачу зразу. З півслова. З першого рядка. Але як ловко ліпить фразу, Яка легка, метка рука! […]...

НІЧ (“Не хочу більш писати віршів…”) Не хочу більш писати віршів, складати ямби та трохеї. Чи вирізьблені з слів мосяжі потрібні ще кому сонети тепер, коли […]...

“Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...

“Осінній день у золотій печалі…” Осінній день у золотій печалі, І жовтий лист зворушує до сліз, Довкола ліс і жовтий шум беріз, І лісниківна грає […]...

ТРЕТІЙ ДЕНЬ РІЗДВА. СТЕПАНА “Поету-мученику…” написав мені у дарчому написі у 1989 році тувинський поет Даржай Чи знали – хто імення обирав Мені – […]...

ЗНАК ЛЕВА Умерлих квітів царство – спить пустиня в піску сорочці золото-червоній. Малюк осот – рослинне чортовиння, екстазу сонця й блискавок погоні. […]...

“Струнка, повітряно-легка…” Струнка, повітряно-легка, Немовби зіткана з блакиті, – Мені ти стрілася така В далекім світі, юнім літі. Таку тебе запам’ятав, Таку […]...

КУЛЬБАБА А. А. Леонову Віє передзимній Вітрець студененький; По степах осіннє В’ється павутиння. Що ж то між травою, В’ялою, сухою. Кульбаба […]...

“День риштований шелестом лісу…” День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...

З ДВОХ БОКІВ (“Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони…”) Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони: примарна тривалість ошукує нас, в природі немає, немає повторень, все суще на світі, […]...

МУЖЧИНАМ Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас […]...

Зверю – берлога Зверю – берлога, Страннику – дорога, Мертвому – дроги, Каждому – свое. Женщине – лукавить, Царю – править, Мне – […]...

Related posts: