“Заплуталась павутинно…”
Заплуталась павутинно
стежка в кронах яблунь.
Ліниво-терпляче провадить крок
промінь по довгих мандрах.
Яблуні очі свої червоні
долу спустили трудно.
Запаморочилось в головах
від кружеляння сонця.
Лапками птахів вишито тишу,
вишито хрестиком стежку.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)
Related posts:
- NATURA Не випадало вибраться до лісу ції весни… Не пригадаю вже, як хворостинки у гніздо сороки несуть, як на старих пеньках […]...
- “Ви бачили, як яблуні цвітуть…” Ви бачили, як яблуні цвітуть? А чули ви, як проростають трави? Ні, ні, я знаю: у вас плани, справи, І […]...
- ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ Катрусі Катрусі перелети мене через янгола через янголя янголятко з білими крильцями в білій кирилиці з потерчам над губами на […]...
- ПЕЙЗАЖ Крізь віти яблуні розквітлої Синіє небо і ріка. І хмарка світиться легка, Як віти яблуні розквітлої. Оце і все. Увесь […]...
- В ЗООМАГАЗИНІ Майстер опудал, облудал пташиних, втиснувши в очі дві горошини, ти підіймаєш крила на кпини, їх підпираючи на патичини. В птичому […]...
- “Хто ж це так із тебе насміяться смів…” Хто ж це так із тебе насміяться смів? Хто у твоє серце ніж загородив? Виростали діти в хаті, як в […]...
- БАЛЛАДА О МЕЧАХ И ХЛЕБЕ За синим морем – корабли, За синим морем – много неба. И есть земля – И нет земли, И есть […]...
- ПРО ПІВНЯ Хоч півень п’є воду холодну, Але як вогонь палає: У півня червона корона І борода червона; У півня червоні очі […]...
- “Вдягаюся в небо і хмари…” вдягаюся в небо і хмари в кучеряві кущі й дерева в надбережні палати й вежі у схід сонця і в […]...
- “Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду…” Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду – в морях. В океанах. В малих і великих річках. Рятуємо рідкісних птахів – не […]...
- СІТЬ Я надто довго був самим собою. Не через якісь сумніви, а через те, що все на світі має бути самим […]...
- “Десь опвночі раптом присниться…” Десь опівночі раптом присниться Сивій яблуні юна жар-птиця, Що з край світу до неї літала І в любові навік присягала. […]...
- “Похадження людини…” Походження людини – від птахів. І справа тут не в снах, в яких літаю… В людини також осінь і весна […]...
- ВИРІЙ Замкнувши простір в чистому обличчі, ти піднесешся на вершок величчя: попереду на ширину зітхання триває густокриле кружеляння. То – лебеді? […]...
- “Всі ми – яблуні, облиті купоросом…” Всі ми – яблуні, облиті купоросом. Всі ми здатні родити лише дрібні гіркущі яблучка. І коли наш господар чіпляє на […]...
- “По зелених маршрутах весни…” По зелених маршрутах весни повернулись лелеки в негоду і на крилах своїх принесли запах сонця і талого льоду. Їм не […]...
- “У мандрах на вірний ціпок…” У мандрах на вірний ціпок Спираючись, я й постарію. Світами карбуючи крок, Свій костур проношу – як мрію! Київський музей, […]...
- “Сестри біля яблуні в саду…” Сестри біля яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі Вигріває війни та […]...
- МОТИВ ЛЕОНІДА КИСЕЛЬОВА Цей чоловік мені не симпатичний, А він же зла нікому не зробив, – Він взяв і дротом сад обгородив, Цей […]...
- ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...
- КАННИ Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти […]...
- ЖУРАВЛИНА ПЕЧАЛЬ О смутку, о печале журавлів! Минають дні – і нікого кохати, Окрім старої, наче бджілка, хати, Крім яблуні при голубій […]...
- “В Холодній Балці ніч відьмяча…” В Холодній Балці ніч відьмяча, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці […]...
- “Я в ніч приніс…” Я в ніч приніс тривог червоні маки Поклав їх на могилу мовчазну, Самотнє дерево ішло в пітьму дрімати, Надівши білий […]...
- “Ходімте в сад. Я покажу вам сад…” Ходімте в сад. Я покажу вам сад, Де на колінах яблуні спить вітер. А згорблений чумацький небопад Освітлює пахучі очі […]...
- Оберігати білий всесвіт сну White guardians of the universe of sleep… оберігати білий всесвіт сну оберігати як нетлінну славу що обійшла з тобою цілий […]...
- ПІСЛЯ ДОЩУ Дощ одшумів, і спориші понурі Принишкли – настрахалися грози. Кущі жоржин мокрісінькі, мов кури, Обтрушуються стиха від роси. В очеретах […]...
- СИВОЮ ВЕРБОЮ Сльота і мор. Куди з журбою? Якої прагнути мети? Хіба що сивою вербою Над плесом тишу стерегти. Вросту я коренем […]...
- ЕКСЦЕСИ В мою кімнату йдуть принцеси В ній відбуваються ексцеси Танкують слухають вони Жалібні і криваві меси І творимо червоні сни […]...
- ПІСНЯ ПРО ПІВНЯ Грудка багряного крику, в чоботи взута червоні, ходить подвір’ям широким, мов по зеленій долоні. Косу тримає на крилах, косу веселу […]...
- Мить Де твоє небо, Вічна потреба Людського великого щастя? Я миті кажу: – Зупинятись не треба, Бо там за тобою – […]...
- ДІАГНОЗ ОФЕЛІЇ обліт завершених птахів на полі батька або духа червона сонця потерюха згортається в несупокій на горло саду покарай на тінь […]...
- ЯБЛУКА ЧЕРВОНІ Червоні яблука в кімнатах Насипані, що ніде стать. Дмитро Павличко Як згадаю: ніс я на долоні березневу днину дорогу. Остигали […]...
- “Древо поезії під небеса виростає…” Древо поезії під небеса виростає, скільки птахів над цим древом завжди пролітає: голуб-синяк, Голуб сизий. І припутень-голуб. Винно-рожеві у припутня […]...
- НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ БУЛЬВАРІ Прощай бульвар, окраса міста, Що сяйно квітами горів. Зелена віхола іскриста, Птахів у небі диво – спів. Прощай бульвар… Метал […]...
- “В день молодого сонця, коли в росі трава…” В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у […]...
- БАТЬКОВА ХАТА У вінку веселого зела Вікнами до шляху і до поля Тиха й скромна, як селянська доля, Лебедіє хата край села. […]...
- МИСТЕРУ ИКС Это – наше внутреннее дело! Мы про это горе, а не вы Рассказали искренне и смело Голосом народа и Москвы. […]...
- “Як із туману, місячно, біло…” Як із туману, місячно, біло Крізь мережані дрібно рядочки Сходить ніжно дівоче тіло З павутинно легкої сорочки. Пальці морозить тремкі, […]...
- У МАРУСІ У Марусі коло хати Заіржали коні: Приїхали попасати Улани червоні. Попасали, спочивали На любій розмові, Біле личко цілували І брови […]...