“Траву на довголіття зав’язав…”

Траву на довголіття зав’язав
в міцні колінця,
пофарбував квітник духмянин жовтокрівцем,
ще й викружав горнець я на гончарнім крузі,
і промінець пустив по золотому прузі;
веселий промінець по вінцях мерехтить,
пий сонячні меди, щоб спрагу утолить.
А хто це пов’язав за ніч вузлами верби,
по стежці віск розлив від ганку до лужка,
де молочай цвіте, на жовту тихість щедрий:
хто карбував сонця по всіх-усіх квітках?
Дзвенить в корі лунка післязимова зморшка,
і світиться крило у пташки від літань,
у пальці заплелась повітря синя стьожка…
– Навіщо це тобі?
– Мій друже, не питай…
Ось зараз полечу, за хмаркою полину,
і натрушу дощів, щоб змить зимовий слід,
і, наче в бурштині, у дощових краплинах
увічню молодий і сонцеповний світ.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

КОШУ ТРАВУ В садку, де я кошу траву, Дерева вікові обкошую – Немов струну задів живу, Що нею сад, птахів тривожу я. […]...

З КОСОЮ ПО ТРАВУ Росте трава, не знаючи чому, втішаючись єдино своїм зростом, пронозить камінь, виповза на мур, корінням маца перетлілі кості. Росте трава, […]...

“Падає листя в жовту траву…” Леонідові Закордонцю Падає листя в жовту траву, Днина ясна і погожа на диво. Скільки я років іще проживу – Це […]...

Не протерти потолами цю траву не протерти потолами цю траву не стелити попід ребра як верету я нагадую зістарену сову що впивається на покидьках бенкету […]...

“Холодний вітер гне траву…” Холодний вітер гне траву В леваді за селом. Самотній лебідь на ставу Прощається з теплом І поглядає сторожко в мій […]...

НЕБЕСНИЙ ВІТРЯК (На мотив Чюрльоніса) Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізи просиливши крила, небесний вітряк повітря молов, і пахло залізом, бо землю захвачував промінь-гостряк! І […]...

ДРУЖБА Так добре з тобою іти по дзвенячих каменях, Ремінню сандалів додати незриме крило, Наситити ніздрі зеленим весняним кадилом, Налити в […]...

ЛЯГТИ ГОРІЗНАЧ У ТРАВУ Я не один – в сусідстві мурашви – уплетений в густе ткання трави: вбираю неба глибочінь ув очі, сухий ручай […]...

КОРА Руками охопив, – а під корою сік. Під пальцями членується галуззя, Під пальцями і форма листяна, Під пальцями і шумовиння, […]...

КЛІТКА Тінь-тінь! Попалася синичка в пастку – забаві ненаситній в пащу. Тінь-тінь… У клітці синя тінь, повітря, світла і пшона доволі, […]...

“Загнуздані…” Загнуздані крижасті ясени дрижать і рвуть гнуздечки вітру. День вкопаний. По щиколотки в землю. Верба, мов день, обчухрана, ребриста, прорвалась […]...

“Народження і смерть…” Народження і смерть, Початок і кінець. І все-таки живе Надії промінець, Що прахом стане плоть, А дух не одквітує І […]...

Осінь це станеться саме так це станеться саме так і не інакше вони тисячу разів повторять свої власні імена і прислухаються […]...

“Довго-довго давнє літо давніло…” Довго-довго давнє літо давніло, Де не йшло – стояла синя мла. Мамалижна хмара на Молдавію Ще одну рябеньку повела. Їм […]...

СЛОВНИК порожніє замах води даленіє пересторога часу мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...

ВАСИЛЬ МИСИК Чому покинув дім, полин, – Степи свої квітучі? Стоїш тепер, як перст, один На потьмянілій кручі. Промарнувалися літа У гуркоті […]...

“Хати біліше сорочок дівочих…” Хати біліше сорочок дівочих… Немає кращих мазальниць у них, Як ці наскрізь прозорі зимні ночі, Коли і місяць світиться і […]...

“Слова недоговорені, приборкані пісні…” Слова недоговорені, приборкані пісні, Летіть в краї надзоряні, як пташки голосні!.. І мрії недомріяні в буденщині життя, Словами неопірені, летіть […]...

3 Пташки вмирали тихо в лісосмузі, Бо хімії з росою наковтались. З ясного неба їх летючі друзі До них крилом залізним […]...

Чорніє лід біля трамвайних колій Чорніє лід біля трамвайних колій, Синіє в темних улицях весна, Мого юнацтва радість осяйна Встає назустріч нинішній недолі. “Це справді […]...

ФРОНТОВИЙ ПРИВІТ Не всихає дерево родинне. Син росте. І я ще поживу… Бережу реліквію єдину – батькову світлину фротову. Бережу старе, зелене […]...

“Він опанував розуміння…” Він опанував розуміння стислого кулака коли п’ять річок як пальці текли в одне море а на долоні плавали кораблі а […]...

“Був день – пам’ятаєш плазу чого змія?..” Був день – пам’ятаєш плазу чого змія? – виткий, холодкавий, похітливий весь. Імення твоє було інше, Маріє, а клен той […]...

“Вжитись важко, мов крило у небо…” Вжитись важко, мов крило у небо, Чи в хвилі роздратовані – весло В настійливу і нелегку потребу: Родиться в слові, […]...

“І, посміхаючись, мов танув…” І, посміхаючись, мов танув, і перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, аби поглибити свій слух. І затверділе […]...

“Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...

“…І дорога додому…” …І дорога додому світиться крізь дощі прийдеш утомлений і вклонишся крайнебу є щось заховане від суті мокрі стебла не шелестять […]...

ВИШИВАННЯ Насіння зріє по узбіччю, віддавши золото квіткам, а листя струшує музично росу на голови жінкам, що кольори беруть останні для […]...

ЕЛЕГІЯ Чорніє лід біля трамвайних колій, Синіє в темних вулицях весна; Мого юнацтва радість осяйна Встає назустріч нинішній недолі. “Це справді […]...

“З нікуди в нікуди ніщо у нічого…” З нікуди в нікуди ніщо у нічого тече, заникає, зника за порогом чотири стіни, сторін світу чотири – не визначить […]...

ЛЕБЕДИНА ДОЛЯ З берега синього плеса, з клітки обрубаних віт дивиться лебідь небесно в синій високий зеніт. Небо яскраве і чисте очі […]...

“З нікуди в нікуди ніщо у нічого…” З нікуди в нікуди ніщо у нічого тече, заникає, зника за порогом чотири стіни, сторін світу чотири – не визначить […]...

СМОЛИСТИЙ СОНЯШНИКА ДУХ Смолистий соняшника дух, Що жовтим решетом вдивляється до сходу, Бо, як жертовник, день потух, І п’яно снить про теплу насолоду […]...

“Поет зима – аукает…” Поет зима – аукает, Мохнатый лес баюкает Стозвоном сосняка. Кругом с тоской глубокою Плывут в страну далекую Седъе облака. А […]...

“Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світі над голубу траву… Лицем впади і не дивись, не дихай: легко. Хвилі тобі ворушать милі […]...

“Не тільки ілюзій…” Не тільки ілюзій – реалій нема. Стільці Іонеско. Дванадцять, здається. Листочком зеленим осіння зима над літнім століттям тріщить і сміється. […]...

ДОЛЯ І ПЕРО Перстом не осінив ще патріарх, Але в житті чогось я, мабуть, варт… Сади, онуки… І чимало справ – Все, чим […]...

ОСЕЛЯ І оком не зглянути – поле та поле далеке, і пада з крила на крило споловілий лелека: хитнеться земля то […]...

“Підступається захват до губ, як вода…” Підступається захват до губ, як вода, вилітає вільхівкою вигук з гнізда. Відлітаючи, тане. Хитальне крило нагортає хвилясто на обрій тепло. […]...

ХАТА Підмурками в землю Вростають хати: Ні об’їхать, ні обійти. З мансардами і фронтонами, Сараї – і ті з балконами. А […]...

Related posts: