СОРОЧКА

Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу,
і розмокла рука семипало стискає клубок,
голка в губи вп’ялась – хутко нитку пронизуй,
щоб востаннє зробить металевий ковток…
Пришпили отой сніг, зламай ним нетяму
і не дихай, щоб простір не збігся в рубець,
на сорочці твоїй червоніє пропалена пляма,
і запліднено кров’ю голчаний вершець.
Непритомні вуста випускають краплину,
і сама по собі нитка гапти кладе,
чорний хрестик прошивсь, врубцювавсь безпричинно,
наче випіксь в лощині грудей.
Розповзається звук, розповзаються часу волокна,
в жмені важча, кругліша черлений клубок,
скоро плоть розповзеться – сорочка розмокла
вже не втрима її, як не стримать думок.
Біжить тріщина вниз від плеча змійкувато,
грішна світиться плоть – пада одіж до ніг,
і на голці тріпоче нахромлена нетля крилата,
і рожевий пилок опадає на сніг… опадає на сніг…

(2 votes, average: 4,50 out of 5)

В МИЛОГО СОРОЧКА БІЛА В милого сорочка біла, Личку смаглому у тон… Я сама сорочку шила, Я сама ростила льон! Зацвітай, мій льон-льонок, Синьою […]...

“Злітає сукня і сорочка…” Злітає сукня і сорочка, Злітає ліфчик, як мотиль… І сиплеться із колосочка Зерно божественних зусиль. Зерно таємного творіння, Що з […]...

“На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина […]...

ОСТАННІЙ СНІГ Відбуваючи покуту, білість втративши лунку, мов ганчірка, сніг забутий дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, він відразу викликав: […]...

ХРИСТИНА ОБНОВА Запитала якось Христю знайома вдова: – Що це в твого чоловіка – сорочка нова? – А та її потихеньку штовхнула […]...

ЛЯГТИ ГОРІЗНАЧ У ТРАВУ Я не один – в сусідстві мурашви – уплетений в густе ткання трави: вбираю неба глибочінь ув очі, сухий ручай […]...

Забыть так скоро, боже мой Забыть так скоро, боже мой, Все счастье жизни прожитой! Все наши встречи, разговоры, Забыть так скоро, забыть так скоро! Забыть […]...

“Зелена плоть садів, осяяних плодами…” Зелена плоть садів, осяяних плодами. Зелена плоть трави по берегах річок. Блакитна плоть небес, що світяться над нами. Рожева плоть […]...

ЗА ТОБОЮ На човнах золотих Заплива молодик За тополю… За тобою лечу, Журавлино ячу За тобою… А туман-ворожбит Зав’язав мені світ Ворожбою. […]...

ПОПЕЛИСТА ОСІННЯ СМЕРЕКА 1 Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках – від моху […]...

“Життя будується у плоті…” Життя будується у плоті, в думках росте, в словах мудріша, і кожен звук солодкий в роті щодня від захвату кругліша… […]...

В’ЯЗОНЬКО (пісня) “Ой в’язоньку молоденький, Чому рано опадає, Чому по полю літає Твій листонько зелененький? Та чи вже ж то роса з […]...

“Губи твої від шовку ніжніш…” Губи твої від шовку ніжніш тануть мені на губах руки твої від вогню гарячіш владні вже як судьба чом же […]...

Стихи мои Стихи мои Похожи на клубок цветных. Запутанных ребенком ниток. Я утром их стараюсь разобрать В отдельные красивые клубочки. Но к […]...

“Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...

ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...

КРАЄВИД 1933 р вас кинули удвох під шар землі вона тепер лежить на тобі і усміхається без уст розмокла глина затікає вам в […]...

“Не вимовчать, не висловить, не збути…” (За мотивами творів О. Блока) Не вимовчать, не висловить, не збути небесної крізної глибини, і треба стати будяком, щоб вчути, […]...

“Вже неминуче буде сніг…” Вже неминуче буде сніг З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг, І в полі бадилину. За ногу вхопить […]...

ВІЩИЙ ДУБ Сніг зеленіє в світлі ночі, сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб – то дерево пророче, корява ліра з його […]...

ШІСТНАДЦЯТЬ РЯДКІВ ПРО ДОЩ Таких крейдяних хмар не бачив я давно: вони громадно йшли на сплющене вікно. Чи втрима рами криж, в якому скалки […]...

Ці тексти як жінки регочуть віддаються ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий […]...

“ці тексти як жінки регочуть віддаються…” ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий […]...

ЗИМА Сніг лягає, білячи гілки. Крячуть ворони на сніг. Десь валує з фарми дим. Двоє йдуть, сягає втома ніг. Вилить сніг. […]...

“Мою смереку хто послав на муки?” Мою смереку хто послав на муки? Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих […]...

“Сестра, а другому – мати…” Сестра, а другому – мати. Містечко – як сіра твань. Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань! Не бійтесь, напне до […]...

ПРИРОСТАННЯ Сніг скам’янів і розцаривсь по небу свавільно – спробуй з-під нього хоча б бадилинку добуть… Біла сорочка пристала до тіла […]...

“Медова розкіш тих чекань…” Медова розкіш тих чекань, як суцвіть заіскриться, як сніжна бджілка з трепетань злама прозорі крильця. Уже розквітини пахкі вляглися в […]...

“Самітне волоконце пропливло…” Самітне волоконце пропливло… Шпаклюють вікна – стережуть тепло. Заносять листя в хату на ночівлю, аби очам затишніше було. А в […]...

“Ще губи кам’яні…” Ще губи кам’яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть, ще безматень у вульні велетенськім не зворухнувся: грузно спить, – а […]...

ДВІ СНІЖИНКИ Нам прошкувать в залітошну печаль… Мені одному – ти ж бо вже пристала, Ламать реальність гранями кристалу. Мені одному думать […]...

“Вибиті вікна – й знадвору сніг залітає, як пух…” Вибиті вікна – й знадвору Сніг залітає, як пух,- Я тут від холоду скоро Випущу дух. Сумно і страшно самому, […]...

ДУХ Людина – що таке? Не плоть, не море. Не океан, не космос, тільки дух. Йде смерть, але вона не переборе […]...

ПОВСТАННЯ АНДРІЯ ЗАЛИВНОГО І Де оспіваний задуманий поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто революційним комітетом Наче іскру в порох терориста. […]...

ОДМІНИ Сніг згинув так, як і прийшов – ніхто за ним не біг, не плакав. Одна осталася ознака: блакить збігала з […]...

“Тихенько відійди…” Тихенько відійди, відколивайсь, як звук, – холодний блиск води уже торкнувся рук. Це осінь почина дочасно брати квит – її […]...

ЖОВТЕНЬ Тріпотять на вітрі явори, Шурхотить і опадає листя. Проти сонця світяться бори, Наче з бронзи чи із міді литі. В […]...

ЗЕМЛЯ Там глибокі річища робіт багряніють корою облич, коли світлом стерня сурмить, ланцюгами виблискує спека, роздима чорноту цвіркунів над степом. Малиновіє […]...

“Я последний поэт деревни…” Я последний поэт деревни, Скромен в песнях дощатый мост. За прощальной стою обедней Кадящих листвой берез. Догорит золотистым пламенем Из […]...

Я знаю правду! Я знаю правду! Все прежние правды – прочь! Не надо людям с людьми на земле бороться! Смотрите: вечер, смотрите: ночь. […]...

Related posts: