Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Покружляв білий лебідь…”

Покружляв білий лебідь,
у небі розтанув,
Затягнулося смутком затоки свічадо.
Може, лебідь той був молодим листопадом,
Може, він не розтанув, а просто зів’янув.
Просто ніколи нам підраховувать листя,
Теплі краплі збирати в гарячі долоні, –
Наші руки всукалися в гриви вихрасті,
І нас хвилі несуть, хвилі-коні з ікони,
Лише руку відпустиш:
пропав!.. прощавай!..

Ми вростаємо в рух.
Нам спинятися ніколи.
Сиву гриву руками міцніше стискай!
Летимо в піднебессі шалено і віхольно…
Ех, несеться табун!
Розтяглися в стрічки знепокоєні зорі,
Ми не чуєм, як плавляться в коней підкови,
Нас не може ніхто зупинити – ніколи:
Берег сонця пливе нам назустріч у море!
Скачем в нову добу,
Розсуваєм простори!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Покружляв білий лебідь…” - МОВЧАН ПАВЛО