Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Не виглиблю нічого, не дізнаю…”

Не виглиблю нічого, не дізнаю,
чому душа журливою буває,
коли ані причини, ні знаку,
ти раптом ніби став на скрізняку,
і тягне вітром з чотирьох сторін,
і, голову пригнувши до колін,
зіскулений, як пемза, діркуватий,
ти чуєш на губах холодну вату.
І дишеш важко – духу не стача,
і хтось твого торкається плеча
знайомими і ніжними руками…
Нетямишся в спасеннім слові: – Мамо!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


“Не виглиблю нічого, не дізнаю…” - МОВЧАН ПАВЛО