СТРИБКИ НА БАТУТІ
Сторукі, триставухі, напівмізкні,
невидимі, зариті в листя.
В листі
все щось відшукують.
І знайдуть. Діло звісне.
(У листя завжди щось не те на мислі).
Стовухі, тристарукі, напівмізкні
вилазять на поверхню.
І що ж бачать? –
вже грудень, а на дереві – зумисне! –
листочок висне.
Хто ж таке пробачить?!
Все ясно. Схема дій. У руки – піки.
Але ж як високо він, клятий!
Не проткнути.
І ось вже стягують з усіх усюд батути:
…листок пробивши, не зробИть каліки.
(3 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- “Нам не знать, як згашено кров…” “Діла і бажання сторукі І смерть, як найвищий вінок”. О. Ольжич Нам не знать, як згашено кров, І не знати, […]...
- “Бабине літо літає на вітрі…” Бабине літо літає на вітрі. Бабине літо… Що це пахуче таке у повітрі Розлито?.. Листя – мов злотом обвіяні віття, […]...
- “Ну як би я міг без твоєї усмішки…” Ну як би я міг без твоєї усмішки? Не міг би я бачить ні трав колихання, ні погляду гір, ні […]...
- “летять шпаки на електричне світло” летять шпаки на електричне світло і співають пісень про золоті клітки а по вербі стрибають пухнасті котики стрибають в зелені […]...
- “Відцілувалося, як відкувалось…” Відцілувалося, як відкувалось, Хоч і не виспавсь ячмінний колос – Осені синій і жовтий колір – Осінь до серця тихо […]...
- ОПІВНОЧІ О дванадцятій в хаті тихо, О дванадцятій в хаті ясно, О дванадцятій ночі в хаті. Місяць хилиться над причілком, Зорі […]...
- ПОХОРОН УЧИТЕЛЯ. Пам’яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку, – Був місяць май. Сонце пекло. …Мерзли […]...
- “Падає листя…” Падає листя – дні облітають з вічності. Падає листя на лиця – поморщене листя… Крутиться наша земля – віхола в […]...
- НА ОБОЛОНІ На Оболоні паслись коні, Цвіли луги на Оболоні. А де ті коні? Хто їх знає! Народ живе і не питає. […]...
- ВОСЕНИ, НАПРИКІНЦІ 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, коли залишаємося […]...
- БАЛАДА ТРЕТЯ Темними ріками Ніч тече по долинах, Прудко біжить по зворах, Мутно піниться на косогорах. По зарослім болоті Клятий іде, На […]...
- ПЕРЕБЕРУ, НЕМОВ НАМИСТО Переберу, немов намисто, Ці дні, веселі і сумні. Перефарбую чорне листя – Зазеленію при вікні. Ці дні, гіркі, немов отрута, […]...
- ЖИТТЯ Розбуджений ласкавим сонцепроменем, крихкий листочок дзьобиком гостреньким проклюнувся з липкої шкаралупи, довкола роздивився насторожено. НАРОДЖЕННЯ Укмітив спостережливий листочок своїх зеленоротих […]...
- “Оця весна, оця гроза пресчиста…” Оця весна, оця гроза пречиста, Над містом галопуючі громи… Серця бруньок розпурхуються в листя, Між цього і відроджуємось ми. Високо […]...
- “Ми вийдем жорстоке зустріти…” Ми вийдем жорстоке зустріти, Заховане в ранковій млі, І стануть не луки, не квіти – Каміння саме на землі. І […]...
- ПРОШАК ПІД ЦЕРКВОЮ Мохнатий, мохнатий, патлатий, курлапий та клишавий та чеверногий вилукуваті підігнув під себе ноги й більмом споглядає на сонячну лату. Брудний, […]...
- “Цей листопад… Шалений листопад…” Цей листопад… Шалений листопад, Що сухозолотом в очі завірюшить, А легіт листя лоскітно ворушить, І пурха листя зграйками пташат. Пригадуєш?.. […]...
- “Дощі минулись – і нема…” Дощі минулись – і нема. Сніги іще не впали. Отак – ні осінь, ні зима, Згрібаєм листя, палим. А дим […]...
- “Якось у лісі я побачив…” Якось у лісі я побачив, як виринає з грунту гриб… Займався ранок. На галяві стояла кришталева тиша. Все спало. І […]...
- ОСІНЬ У НЕМИРОВІ Блукає осінь у садах, Де ми ходили. Блукає пам’ять по слідах, Що ми лишили. І листя падає в сліди, І […]...
- 17. Вже здійснилися всі роки Вже здійснилися всі роки, що зозуля тобі накувала, і твоя стежка – тільки вузенька стрічка. Ти знову йдеш, Богородице, дрібними […]...
- “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де […]...
- ЛІКИ ВІД СТРАХУ Хворий в лікаря зубного стогне і тремтить: – Ой, боюся, не торкайтесь. Клятий зуб болить. Ой, не можу. Ой, боюся! […]...
- 16. У ТАТРАХ Це було в словаків, там, де Татри сині На шляху від Нітри і до Глаговця. Хлібороби в селах, щирі і […]...
- НОГА ЗНАХОДИТЬСЯ В ЧЕРЕВИКУ У тісній, постійній ночі зі шкіри, знаходиться, бліда, як схема ноги, що колись буде, чи рентгенівський знімок такої, що вже […]...
- ПАДАЮЧІ ЯНГОЛИ Всі мудрощі і всі знання найвищі Ховаються й зникають у кущах, Що пишно так ростуть на кладовищі, Де мармур тріснув, […]...
- ПАМ’ЯТЬ Луги забувають торішню траву, Ліси забувають торішнє листя. Зерно забуває ріллю степову, А люди – своїх попередників лиця. Та в […]...
- ЗАКЛЯТТЯ Сиди, і думай, і печальсь, і все питай себе: чому і ти катуєшся: “чому?” – а відповіді не даєш; коли […]...
- ІРОНІЧНИЙ ТАНОК М’якше, оркестр! Інтимна півтьма… Дамського вальсу високі закони: От вона йде. Скромність сама. Ну абсолютно – Пречиста з ікони! Бантик […]...
- “Деревам щось, напевно, сниться…” Деревам щось, напевно, сниться, Бо серед ночі уві сні Шумить нервово їхнє листя І трепет будить у мені. Напевно, бачать […]...
- БУДІВЛЯ МАЙБУТНЬОГО Праця титанів, Зоряних сердець! Не перестане Їх вільний герць. Високо тоне В повітрі, мов птах; Хто ж тобі, доме, Виведе […]...
- ДУМКА Як ранок осипле квіточки росою, А між очеретом вітрець подихає, Прислухайся тільки, чуєш: над водою Мов щось потаємне голосно співає. […]...
- ПОЕТИЧНЕ СВЯТО В ГОЛОСІЄВІ Надвечір’я осіннє і раннє, І призахідне сонце в імлі. Тепло, тепло, хоч літо уже й здаленіло, Тільки бабине, біле – […]...
- “Недомовленеє слово…” Недомовленеє слово, Недоспіванная пісне! Чи почнеться наново, Чи від жалю струна трісне? Безнадійні сподівання, Бездорожнії дороги, Безнастанне мандрування Крізь дніпровії […]...
- 11 Ніч, сад, світить місяць, ясно, дерева кидають тіні на землю, місячні плями виглядають як цвіт на землі, деревах, дерева самі […]...
- Нічна зміна Закіптюжений ангел живе у друкарні, наче промінь стрибає в дівочі люстерка, на губах залишає цілунки безкарні – безшелесний, мов тінь, […]...
- НІЧНА ЗМІНА Закіптюжений ангел живе у друкарні, наче промінь стрибає в дівочі люстерка, на губах залишає цілунки безкарні – безшелесний, мов тінь, […]...
- “Самотні пляжі..” Самотні пляжі над металево холодним озером І мокрі верби в жовтих плащах нескинутого листя згадують теплі, сонцем залиті плеса. Забутий […]...
- ОСЕЛЯ Єдина оселя – засипаний снігом сад. Єдиний спогад – на чорнім снігу білі ворони. Падало листя. Листя падало і згасало, […]...
- СВЯТИЙ ВЕЧІР Дзвіночок дзвонить, дзвонить, дзвонить, Все місто в світлі, в раю тоне, Аж до касарні б’єся ехо, Бо в тій касарні […]...